Ця історія сталася напередодні Різдва. Якось один бідний мисливець зловив біля гори Довре білого ведмедя й вирішив подарувати його королю. Не зволікаючи, того ж дня чоловік вирушив до палацу. Зимове сонечко невдовзі сховалося за обрій і все навколо огорнули сутінки.
Діставшись лісу, чоловік вирішив знайти будиночок лісника й попроситися на ночівлю.
«Страшно вночі cамому посеред лісу» – подумав відчайдух.
Поблукавши між деревами, мисливець нарешті побачив рятівне світло з вікон оселі.
– Дозвольте переночувати, – постукавши в двері, попросився мандрівник.
– Скільки вас? – визирнувши у вікно, запитав господар.
– Двоє, – відповів подорожній. – Я й ведмідь.
– Що ти?! – злякано вигукнув лісник. – В домі маленькі діти, вони бояться страшного звіра! Втім, – подумавши хвилинку, додав чоловік, – можете заходити. Щороку на Різдво ми залишаємо будинок. Сюди приходять страшні велетні й влаштовують справжній гармидер.
За годину сім’я покинула будинок. А бідняк із клишоногим залишилися зустрічати різдвяних гостей. Повечерявши, чоловік умостився на ліжку, а ведмідь заліз під лаву.
Не встигли подорожні задрімати, як надворі здійнявся сильний вітер і зі страшним гуркотом до хати лісника увірвалися хвостаті страховиська. Вони були неймовірно потворні – з довжелезними носами й гострими кігтями. Упевнившись, що господарів немає, влаштували справжній бенкет. Умить на столі з’явилися заморські страви й напої, гучна музика й страшний регіт потвор змусили ховатися всіх лісових мешканців.
«Ой, лишенько, – подумав бідняк, – мабуть, прийшла моя лиха година!» Глянув на клишоногого – спить білий солодким сном.
Раптом одне зі страховиськ побачило під лавою невідомого звіра.
– Тут хтось є! – закричало хвостате на всю оселю й музика стихла.
– Та це ж кішка! – заспокоїв гурт найстаріший і, надломивши шматок пирога, тихенько покликав:
– Киць-киць-киць!
– Р-р-р-р! – загарчав з-під лави сонний ведмідь.
Що тут зчинилося! Налякані страховиська, не оглядаючись, почали тікати крізь вікна й двері, немов ошпарені!
Чоловік, визираючи з-під ковдри, не вірив власному щастю.
Вранці, дочекавшись господаря, мисливець розповів про все, що сталося вночі.
Відтоді страховиська не приходять до оселі лісника. Згадуючи про велетенську білу кішку, донині обходять будинок десятою дорогою.