Чи знаєш ти, хто такий кропив’янка? На перший погляд – звичайна собі маленька пташка, не більша за людський палець. Та за цим невинним виглядом ховається справжній хитрун та обманець! Недарма в народі кажуть, що навіть кажан чесніший за нього. А проте саме цей малюк зумів стати... королем усіх птахів. І ось як це сталося.
Було це дуже давно, у дні великого святого й пророка Кольма Кілла. Птахи з усього світу злетілися, щоб обрати собі володаря – короля пташиного царства. Але кожен вважав себе найгіднішим. Орел твердив, що найсильніший, лебідь – що найгарніший, сова – що наймудріша, а павич – що найвеличніший. І замість виборів почалася війна. Ціла буря крил і пір’я тривала три роки – по всіх лісах, над морями, серед гір.
Зрештою, стара мудра ворона, втомлена від чвар, сказала:
– Давайте віддамо це рішення святому Кольму Кіллу. Його слово буде справедливим.
Усі погодилися. І ось небо над Донеголом, де жив святий, почорніло від пташиних зграїв – їх було стільки, що сонце зникло з очей. Кольм Кілл вийшов зі своєї скромної хатини й спитав, чого вони хочуть. Птахи розповіли про свою суперечку та пообіцяли підкоритися будь-якому його вироку.
Тоді святий сказав:
– Найкраща й найсильніша серед вас – та, що зможе злетіти вище за всіх. Вона й буде вашим королем.
Птахи погодилися, адже це справді здавалося чесним рішенням. Кольм Кілл підняв руку, даючи знак – і в ту ж мить усе небо наповнилося шумом крил.
Вище й вище здіймалися птахи: жайворонки, соколи, гуси, орли. Та одна за одною вони втомлювалися й поверталися на землю. Спершу впала невеличка ластівка, потім чайка, потім навіть горда чапля опустилася додолу, розкривши важкі крила. Залишився лише один – орел, цар повітря.
Він летів дедалі вище, майже торкаючись хмар, і, гордий собою, думав:
– Ось я, могутній орел, стану королем усіх птахів!
Та коли він сягнув найвищої висоти, крила його втомилися, і він завмер у повітрі, не в змозі піднятися ще хоч на дюйм. І саме тоді, коли орел уже мріяв про тріумф, з його спини раптом вискочила крихітна пташка – кропив’янка! Вона весь час сиділа в нього між пір’ям і тільки чекала слушної миті.
Крихітка розправила крила, піднялася ще на один фут угору й вигукнула:
– Я найвище з усіх! Тепер я – король птахів!
Орел від гніву аж затремтів, а птахи, хоч і бурчали, мусили визнати – святий обіцяв: хто злетить вище, той і стане королем. І Кольм Кілл дотримав свого слова.
Та гнів святого був великий. Він глянув на хитру пташку й мовив:
– Ти здобув своє царство обманом. Тож хай буде тобі покарання: відтепер ти ніколи не злетиш вище, ніж піднявся того дня над крилом орла.
І з тієї пори, до сьогодні, кропив’янка тільки й літає, що з куща на кущ, із тину на тин, ніколи не здіймаючись вище людського коліна. Так важить над нею прокляття святого – пам’ять про хитрість та гординю.
А люди кажуть:
"Часто за свій язик розплачуємося розбитим носом".