Був у дядька вже старий собака. Ото й дядько вирішив позбутися його. Найшов молодого пса, добре кормив його, а старого одігнав.
Пішов старий собака у ліс, щоб там уже й загинути. По дорозі зустрівся з вовком.
– А чого ти тут, старий? – питається вовк.
– Взяв хазяїн до себе молодшого, а мене прогнав.
– Може, я тобі допоможу?–каже вовк.– А де ж твій хазяїн?
– А онде – жито жне.
– А мала дитина є у нього?
– Є, спить у колисці.
– Піди ляж недалечко, а я прийду за тим малим, схоплю та й буду тікати, а ти підбіжиш, станеш гавкать, я й кину дитину. От хазяї тебе знов глядітимуть.
Прибіг вовчисько на поле, вхопив дитину і став утікати. А собака – за ним. Кинув дитину вовк – та до лісу.
Раді хазяї, що старий собака врятував їм дитину. Стали кормить, доглядать його.
Якось пішов старий пес до лісу, знову стрітився з вовком.
– Ну що, задоволений своїм хазяїном?– питає вовк.
– То ти мені допоміг.
– А чим же ти мені віддячиш?
– А завтра в мого хазяїна буде весілля, то ти приходь, і я тебе вгощу добре.
Другого дня прибіг вовк, собака завів його у хлів, наносив йому їсти й пити. Вовк наївся, напився, а далі й каже:
– Буду співати.
– Не співай, вовче, – просить собака, – бо тебе хазяї почують, прийдуть і уб’ють.
Не послухався вовк поради. Загув, завив... Почули весіляни – та й до вовка. Ледве спасся вовчисько, втік у ліс.
От теперечки знов якось пішов собака у ліс і зустрівся з вовком.
– Ото мені на весіллі ребра побили, – каже вовк.– Що ж будемо робити: битися чи миритися?
– Що ж, давай будемо битися, – каже собака.
Узяв собі вовк у поміч дикого кабана, ведмедя і лева, а собака побіг просити на поміч півня, кота й качку.
Вовкові помічники засіли в лісі. Заліз ведмідь на дуба, лев – під виворот у ямку, а кабан – у мурашник. І дожидають, поки йтиме собака з ними воювати. Ось ідуть собака з півнем, качкою і котом, бачать: з мурашника хтось хвостиком ворушить. Кіт подумав, що то миша, та як кинеться, та за хвіст кабана. Схопився кабанисько, бо подумав, що то якась сатана його хватає, давай утікати. Злякався уже й кіт – та на дуба, а півень як закричить "ку-ку-рі-ку!", а качка "так-так-так!.."
Ведмедеві почулося на дубові, що то до його кричать "заріжу!", от він телеп із дуба, та й упав прямо в яму на левиська. Порозбігалися звірі хто куди.
Зійшлися другого дня кабан, ведмідь і лев і стали радитися. Каже кабан:
– Як мене вхопила якась сатана за хвіст, то я ледь-ледь вирвався.
А ведмідь:
– А до мене одне як закричить "заріжу!", а друге – "так-так-так!", то і я мусив утікати.
А лев:
– А на мене як звалилася якась гнила колода, то я ледь підвівся.
Ото така була війна у лісі.