Хто пізно так мчить у час нічний?
То їде батько, з ним син малий.
Чогось боїться і мерзне син –
Малого тулить і гріє він.
– Чому тремтиш ти, мій сину, щомить?
– Король вільшаний он там стоїть!
Він у короні, хвостатий пан!
– То, сину, вранішній туман!
"Любе дитя, до мене мерщій!
Будемо гратись в оселі моїй,
Квіти прекрасні знайду тобі я,
У злото матуся одягне моя!"
– Мій тату, мій тату, яке страшне!
Як надить вільшаний король мене!
– Годі, маля, заспокойся, маля!
То вітер колише в гаю гілля!
Хлопчику любий, іди ж до нас!
Дочки мої у танку в цей час,
Дочки мої тебе вийдуть стрічати,
Вітати, співати, тебе колихати!"
– Мій тату, мій тату, туди подивися!
Он королівни вільшані зійшлися!
– Не бійся, мій синку! Повір мені:
То верби співають у далині!
"Мені, хлопче, люба краса твоя!
З неволі чи з волі візьму тебе я!"
– Мій тату, мій тату, він нас догнав!
Ой, як болюче мене він обняв!
Батькові страшно, батько спішить,
В руках його хлопчик бідний кричить.
Насилу додому доїхав він,
В руках його мертвий лежав його син...