Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Як собака прийшов до людини (бірманська казка)

Казки про:
1743

Як собака прийшов до людини (бірманська казка)Як собака прийшов до людини У давнину собака був диким і жив в лісі. Вдень-то все було добре, а ось вночі собака відчував себе неспокійно. Трохи який шерех, собака схоплюється і давай гавкати!

Набридло їй жити одному. Вирішив собака знайти собі сильного друга і поселитися поряд з ним – удвох-то все не так страшно.

Зустрів він якось оленя. "Який же олень великий, сильний, які у нього могутні роги! – подумав собака.– Добре б мені з ним подружитися".

І собака сказав оленеві про своє бажання.

– Що ж, давай жити разом, – відповів олень.– Тільки дивися, ночами не шуми!

Погодився собака на цю умову, а вночі почула якийсь шерех та як загавкає!

– Ні, собака, не можна нам з тобою жити разом, – забурчав олень.– Я на ніч ховаюся де поспокійніше, безпечне містечко шукаю, а ти гавкати надумав! Всі тепер знають, де я ночами таюся. Шукай собі іншого приятеля.

Гаразд, надумав собака з буйволом подружитися.

– Як би мені хотілося жити поряд з тобою, – сказав він буйволові.

– Що ж, будь ласка! – ліниво вирішив буйвол.

Наступила ніч, заснули собака і буйвол. Раптом в лісі щось як гукне! Прокинувся собака, злякався і давай гавкати в темноту.

Удосвіта буйвол питає:

– Чого це ти вночі розгавкався?

– Сама не знаю, – відповідає собака.– Такий мене страх охопив! Зараз-то думаю: хіба є на світі хто-небудь сильніший за тебе?!

– У лісі багато звірій сильніше за мене, – відмітив буйвол.– Тигр, наприклад. Він якраз ночами в лісі полює. Почув би тигр твій гавкіт і убив би нас обох. Раз ти неспокійний такий, шукай собі іншого приятеля.

Вирішив собака тигра відшукати – з ним-то напевно нічого буде боятися.

Дозволи тигр жити собаці жити поряд з ним.

Зрадів собака – тепер і він ночами спатиме спокійно.

Цілу ніч собака прислухавсь, а як тільки почув шерхіт одразу загавкав на весь ліс.

Рано вранці розбудив тигр собаку.

– Ти чого вночі розшумівся? – грізно запитав він.

– Пане, я гавкав, щоб всі знали, що тут опочиваєш ти, лісовий владика, – відповів собака.

– Так-то воно так , – погодився тигр. – Та мені не хотілось би щоб слони дізнались де моя домівка. Як взнає якийсь слон то негайно затопче мене на смерть. Та і тебе заразом. Ступай ти краще до слонів, шукай у них домівки!

Пішов собака до слонів. Слони були величезні і сильні. Зрадів собака: нарешті знайшов справжніх покровителів. Від веселості йому захотілося тут же загавкати, але він вчасно спохопився. Потім підійшов до слонів і попросив дозволу поселитися разом з ними. Слони не стали заперечувати, і собака влаштувався поряд.

Наступила ніч. Собака знову розгавкався почувши якийсь шорох. Вранці слони сказали їй:

– Люб'язний сусіде, навіщо ти налякав нас вночі своїм гавкотом? З тобою, мабуть, клопоту не оберешся. Ми, слони, народ мирний і спокійний, не любимо шуму. Та і лев, дивишся, по твоєму гавкоту знайде наше стадо, а у нас слоненята маленькі. Йди від нас і шукай собі інших сусідів! А краще всього тобі б поселитися поряд з левом. Він як-не-як цар звірій.

Відправився собака до лева, і він дозволив їй жити поряд його.

"Лев – цар звірів, він-то нікого не боїться, – повеселів собака, – з ним я можу гавкати скільки захочу". І собака подався зі своїм клопотом до лева.

Прийшла ніч, і історія повторилась.

Прокинувся лев і заричав:

– Ти чого тут розшумілася? Чому спати заважаєш?

– Владика чотириногих, я гавкаю від радості. Славлю тебе, найсильнішого і безстрашнішого! З тобою поряд і я нічого не боюся!

– Так, я владика чотириногих, це правда, – сказав лев. – Але в світі є істота, якої і я остерігаюся. Це людина. Він володар всіх звірів. Йшла б ти до людини. Житимеш поряд його, ніхто на світі тебе не чіпатиме.

– Значить, людина сильніше за всіх на світі? – здивувався собака.

– Звичайно, – рикнув лев.

І собака пішов до людини, став просити, щоб він дозволив їй жити поряд.

– Добре, живи, якщо хочеш, – сказала людина. – Вдень сиди відпочивай, а вночі щоб вушка були на верхівці, прислухайся до всякого шереху і, трохи що, гавкай у всю горлянку!

Загавкав на радощах собака. Сподобався людині її гавкіт, і він повелів:

– От так і гавкай ночами.

З того дня собаки ночами частенько гавкають. Хай, мовляв, всі звірі знають: тут живе людина, вона найсильніша за всіх на світі і нічого не боїться.

Повірив собака в могутність людини і з тих далеких часів живе разом з людиною, служить йому, як самий вірний друг.