Інтерв’ю з Юлією Каспаровою (книга «Безпека для зайченят, дівчаток та хлопченят» )

Як навчити дитину правилам безпеки у будинку та на вулиці? Як допомогти засвоїти правила без нудних моралей? Чи можливо розповісти маленькому непосиді про небезпеку, не налякавши його, а навчивши цю небезпеку запобігати? Всі ці непрості завдання допоможе вирішити книга «Безпека для зайченят, дівчаток та хлопченят» та її авторка Юлія Каспарова.

1. Як розповісти маленькому непосидькові про небезпеку? Чи можна це зробити не налякавши його?

Більшість малюків любить різні ритуали та уважно стежить за їх виконанням. Лише спробуйте не помити дитині руки після прогулянки, не прочитати казку перед сном або не напоїти вечірім молоком із медом, якщо все це повторювалося день-у-день. Вона неодмінно обуриться й нагадає вам про необхідні дії. Так само потрібно позиціонувати й правила безпеки, як ритуал, якого всі мають дотримуватися. Тоді дитина охочіше буде погоджуватися з деякими вимогами й обмеженнями. Розмовляти на теми безпеки необхідно регулярно, вдома, на вулиці, в транспорті, використовуючи відповідні ситуації та історії з життя. І не просто розповідати, а обов’язково ставити малюкові питання, щоб переконатися, що він все правильно зрозумів і запам’ятав. У таких бесідах батькам допоможе хороша книга про дитячу безпеку. Із нею ваші розповіді будуть зрозумілішими малюкові.

Дуже важливо не залякувати, не розповідати «страшилки», а давати чітку, правдиву інформацію, обов’язково пояснюючи, що такої халепи ніколи б не сталося, якби хлопчик чи дівчинка вчинили так і отак... І ще. Періодично повертайтеся до вже «пройдених» тем, не бійтеся говорити про одне й те ж саме знову і знову. Діти мають звичку забувати інформацію і часом роблять усілякі дурниці просто через незнання, через те, що ми вчасно не нагадали їм прості правила...

2. Чому треба приділити особливу увагу: небезпеці вдома чи поза межами будинку?

Обидва ці питання однаково важливі. Але, якщо мова йде про малюка-дошкільника, безпеку в оселі варто поставити на перше місце. Адже на вулиці він поки що не гуляє один, без дорослих. Хоча готувати дитину до безпечної поведінки поза будинку необхідно вже зараз. Для цього вчіть правила поведінки на дорозі, коли переходите вулицю чи їдете в громадському транспорті, звертайте увагу дитини на небезпечні місця у дворі, розповідайте про те, як вести себе з незнайомцями... Це стане міцним фундаментом на майбутнє.

3. У книзі відбувається довірче спілкування героїв із читачами. Як Ви вважаєте, чи не захочуть діти повторити експерименти зайченят?

У книзі кожна історія закінчується певним висновком, до якого приходять головні герої. Сприймаючи зайченят, як своїх друзів, малюк буде довіряти їм і гарненько подумає, перш ніж повторити такий саме «подвиг». Найчастіше дітлахи роблять необдумані вчинки із цікавості або через незнання. Їм цікаво дізнатися «а що буде, якщо...». Або ж вони за відсутності життєвого досвіду не розуміють, до яких наслідків може привести той чи інший вчинок. Чим розвиненіша уява дитини, тим винахідливішими можуть стати її небезпечні «вигадки». Тут і підказувати нічого не потрібно... Спосіб боротьби з горе-експериментаторами є тільки один. Це чітке й зрозуміле пояснення дитині можливих наслідків таких експериментів, але не шляхом залякування, а на основі довірчих бесід. Важливо не забувати своє власне дитинство, навчитися дивитися на світ очима допитливого малюка.

4. Яка родзинка цієї книги? Чому саме вона зможе навчити малюків бути обережними?

Головні герої книги — непосидючі зайченята. Маленькі дітки найкраще сприймають саме героїв-тварин, малюкам легше асоціювати себе з ними. Слухаючи кумедні, смішні, а іноді й трохи страшні історії про зайченят, дитина без нудних моралей знайомиться і з небезпеками, які вона може спіткати, і з можливими наслідками від нерозумної поведінки, і, головне, зі способами цих небезпек уникнути. А так як малюки люблять, щоб одну і ту саму книгу їм перечитували багато-багато разів, правила безпечної поведінки після багаторазового повторення будуть запам’ятовуватися самі собою. Щоб закріпити засвоєне, в книзі є сторінки із цікавими завданнями й питання, які допоможуть малюкові ще раз згадати історію і поміркувати над нею.

5. Чи хотілось Вам ще чогось додати в книгу вже після виходу її з друку?

Це моя друга книга про безпеку для дітей. Перша називалася «Книга про культуру та безпеку». Вона була написана для дітлахів від п’яти років і містила різні історії, в які потрапляв хлопчик Малюк. «Безпека» отримала багато хороших відгуків, тому я намагалася в новій книзі для молодших дітей залишити ті вдалі знахідки, які були в попередній. Подивимося, які будуть відгуки, зауваження та пропозиції наших читачів. Зібравши їх разом, можна буде щось поліпшити та доповнити в наступних виданнях. Поки мені подобається те, що вийшло )))