В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".
Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.
Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.
Комментариев: 8 RSS
1Інна25-02-2017 03:21
Це перше оповідання, яке прочитала перша вчителька на моєму першому занятті в школі. Дуже заорушливо. Так, наче переносить мене крізь роки-туди, за парту. Здається, що паралельно і Я-сьогодні, і Я- маленька першокласниця- школярка. Таке враження, що паралельні світи, можуть співіснувати.Дякую,Вам, Уляно Михайлівно!!! І Вам, Василю Олександрович! Дякую, Боже!!!
2Яна Давибіда Володимирівна28-11-2017 16:34
Дуже приємно чути таке красиве ововідання ,дякую !!!
3Ніколь19-03-2018 20:36
Супер!
4артьом23-04-2018 22:02
супер крута
5Аноним25-12-2018 16:50
Гарне оповидання!
6Аноним09-05-2019 18:20
Так зворушливо
7Саня оскорбитель27-04-2020 19:41
8Саша20-05-2020 21:52
Так гарно ще й слова так гарно звучать????????????