Жадібний лорд (ірландська казка)


Жадібний лорд (ірландська казка)

Увечері, коли торф у вогнищі потріскував, а діти тулилися до колін дідусів і бабусь, ми слухали казки. Веселі, сумні, чарівні й повчальні. А ось одна з них – про те, як один простак перехитрив самого лорда.

Жив колись у глибокій долині лорд-тиран. Люди горбатились на нього за копійки – руки мозолили, серце надривали – а він лише товстішав і багатів. Важко жилося селянам під його ярмом.

І ось якось прийшов до нього молодий хлопець з гір, простакуватий на вигляд, з цепом на плечі, й каже:

– Хочу в тебе молотити. Даси роботу?

Лорд глянув на нього: руки дужі, голова, мабуть, порожня – і думає: "О! Та це ж ідеальний дурник. За безцінь працюватиме!"

– Найняти когось? Та в мене й так повно робітників! – сказав гордо. – Але якщо не проситимеш забагато – то чому б і ні?

Парубок спокійно відповів:

– А платня буде така: за сім років молотьби я візьму стільки пшеничних зерен, скільки зловлю в рот під час роботи, по одному за рік. І ще прошу трохи землі, щоб їх посіяти, та все, що виросте з них за всі ці сім років – моє.

Лорд засміявся. Бо знав, як молотники жують пшеничку – зернинка, дві, для смаку. Ну скільки він там зловить? Та й то – лише ротом! І погодився:

– Домовились!

Почався перший рік. Хлопець зловив рівно сім зерен.

Другого року – шість.

Третього – п’ять.

А далі – чотири, три, два...

І в сьомому році – одне-єдине зернятко.

Але ж кожне зерно давало триста колосків, а з кожного колоска – ще по триста зерен, і так далі!

Не минуло й кількох літ, як вся земля лорда – десять тисяч акрів – поросла пшеницею того парубка.

І навіть того було мало. За угодою, йому належало все, що виросло з тих зерен – а виросло так багато, що землі лорда вже не вистачало.

І ось що сталося: лорд з торбою на паличці подався в дім для старих і немічних, а хлопець – вже не простак, а багатий ґазда – став володарем землі більшої, ніж уся Ірландія, Англія, Шотландія, Іспанія й Франція разом узяті!

Так скінчилась історія про те, як сім пшеничних зерен можуть змінити долю – якщо за справу береться розумна голова та чесні руки.


А в давнину казали:

Сватається до дівчини – а одружується з грішми.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)