Летить ворона над озером, коли дивиться – повзе рак. Перната схопила бідолаху й сіла на вербі, щоб пообідати. Аж неборак і каже:
– Подруго, знав батьків твоїх – які чудові були птахи!
– Кар-кар! – погодилася ворона із закритим дзьобом.
– Та й сестри і брати твої теж гарні пернаті.
– Кар-кар! – повторила чорнопера.
– Та хоч вони й чудові птахи, та все ж не такі, як ти, вороно!
– Ага! – на все горло вигукнула крилата й упустила рака у воду.