Три прялі (Брати Ґрімм)

Жила собі дівчина, ледача та прясти не охоча; і що їй мати не казала, а примусити її працювати ніяк не могла.

Ось, нарешті, у матері увірвався терпець, розлютилася вона й побила свою доньку, а та й розревілася що було сили. А саме в цей час проїжджала повз королева; почула вона плач, наказала зупинити карету, увійшла в дім і питає у матері, за що та б’є свою доньку так, що чути крик навіть на вулиці.

Соромно було жінці розповідати, що донька у неї така лінива, і вона сказала:

– Та ось ніяк не можу відірвати її від прядки, у неї все охота прясти й прясти, а мені-то по бідності, звідки дістати стільки льону?

І сказала королева:

– Нема для мене нічого приємнішого, як чути, коли прядуть, і нема нічого мені милішого, коли дзижчать веретена. Віддайте мені доньку свою в замок, льону у мене достатньо, і нехай собі пряде, скільки захоче.

Мати була цьому рада, і королева забрала дівчину із собою. Ось прибули вони в замок, повела королева її нагору і показала три світлиці, а набиті вони були зверху до низу самим найкращим льоном.

– Ось цей льон ти мені й перепряди, – сказала вона. – Якщо виконаєш цю роботу, я видам тебе заміж за старшого свого сина. Я не подивлюсь на те, що ти дівчина бідна, твоя старанність буде замість приданого.

Злякалася дівчина: адже вона не могла перепрясти стільки льону, навіть якщо б сиділа над прядивом кожного дня з ранку і до вечора цілих триста років.

Залишилася вона сама і стала плакати, і просиділа так, склавши руки, цілих три дні. А третього дня прийшла королева і, побачивши, що дівчина нічого не напряла, здивувалася, але та їй пояснила, що не могла почати роботи, сумуючи по материнському дому. Королева цим поясненням була задоволена, але, коли йшла, сказала:

– Ну, завтра, дивись, починай роботу.

І залишилася дівчина знов сама, і, не знаючи, як їй почати, що й придумати, підійшла в горі до віконця. Вона побачила, що йдуть три жінки: і була у одної з них ступня широка, а у другої така товста нижня губа, що прямо вся до підборіддя звисала, а у третьої був широкий великий палець.

Зупинилися вони біля віконця, подивилися вгору й спитали дівчину, чого їй не вистачає. Вона стала жалітися на своє горе; і ось запропонували вони їй допомогти й сказали:

– Якщо ти запросиш нас на весілля і нас соромитися не будеш, а станеш називати нас своїми тітками й до себе за стіл посадиш, то ми весь льон тобі перепрядемо, і зробимо це швидко.

– Я буду дуже рада, – відповіла вона,– увійдіть і починайте скоріше роботу.

Вона впустила трьох дивних жінок і звільнила для них місце в першій світлиці. Одна тягла нитку і крутила колесо, друга її змочувала, а третя сучила та пальцем об стіл постукувала, – і падала купа прядива на землю, і було прядиво самої тонкої роботи. Дівчина приховувала від королеви цих трьох пряль, і коли та приходила, показувала їй цілу купу готового прядива, і похвалам королеви не було кінця. Коли в першій кімнаті льону вже не вистачило, вони перейшли в другу, нарешті – у третю, а невдовзі і в цій льону більше не залишилося.

Потім три жінки попрощалися й нагадали дівчині:

– Дивись же, не забувай, що нам обіцяла; і буде тобі щастя!

Дівчина показала королеві порожні кімнати і велику купу прядива, і та стала готувати їй весілля. Радів наречений, що одружиться із такою майстерною і старанною дівчиною, і усіляко її хвалив.

– Є у мене три тітки, – сказала дівчина, – вони мені зробили багато добра, і я не хотіла б позабути про них у своєму щасті, так ось, дозвольте мені їх на весілля запросити і посадити поряд із собою за стіл.

Королева та наречений відповідали:

– Ну, звісно, ми дозволяємо!

І ось, коли почалося весільне свято, увійшли в палац три жінки в дивному одязі, а наречена їм і каже:

– Вітаю, милі тітоньки!

– Ах, – каже наречений, – як ти можеш дружити із такими огидними бабами?

І він підійшов до тієї, у якої була широка ступня, і питає:

– Чому це у тебе така широка ступня?

– Від праці на прядці, – відповіла вона, – від праці на прядці.

Потім підходить наречений до другої й питає:

– Чому у тебе губа так відвисає?

– Тому, що льон змочувала,– відповіла вона, – тому, що льон змочувала!

Спитав він третю:

– Чому у тебе палець такий широкий?

– Тому, що нитки сучила, – відповіла вона,– тому, що нитки сучила!

Перелякався тоді королевич і каже:

– З цього часу ніколи моя мила наречена не повинна до прядки й близько підходити.

Так позбулася вона ненависного їй прядива.