Вирушили якось дядечко Шан із Оутейро і дядечко Байлон із Корвіте до міста Гітіріс, щоб клопотатися про пенсію. Ідуть вони, ідуть, аж якось закувала зозуля, дядечко Шан і каже:
– Зозуля кує мені.
А Байлон:
– Е ні, мені!
І так вони засперечалися, що вирішили звернутись до судді. Заходять вони в контору і кажуть судді, що привело їх до нього. А суддя почухав голову й відповідає:
– Хай кожен із вас викладе по п’ятдесят песо, тоді я й скажу, кому зозуля кувала.
Дядьки подіставали гаманці, і кожен поклав на стіл п’ятдесят песо. А суддя взяв гроші та й каже:
– Так слухайте, кому зозуля кувала: вона кувала мені.