Якось чорт зустрів жінку та й каже їй: – У тебе, бабо, є город, а я дістану чого-небудь, та й посіємо навпіл.
Жінка каже:
– Добре, посіймо.
Чорт і питає:
– Що ж ми посіємо?
Жінка каже:
– Посадім картоплю.
От чорт дістав десь картоплі, та й посадили. Виросла картопля велика-велика. Пора вже її й вибирать з землі. Жінка й каже чорту:
– Що ж твоє буде? Чи те, що наверху, чи те, що в землі?
Чорт каже:
– Моє буде те, що наверху.
– Ну, а мені хай буде те, що в землі.
Викопала жінка картоплю, а чортові лишила саме картоплиння. Чорт зібрав те бадилля, звалив на плечі, поніс продавати. Але ніхто не купує. От він собі й дума: «От окаянна баба, – одурила. Ну, постій, одурю і я її».
На другий рік він знов каже жінці:
– Посіймо ще чого-небудь.
А жінка йому:
– Хіба маку посіймо?
Ну, посіяли. Чорт воду носить на плечах та поливав його рано й ввечері, і виріс мак такий головатий. От як прийшла пора його ламать, жінка й каже:
– Ну, що тепер тобі буде? Чи те, що в землі, чи те, що зверху?
Чорт каже:
– Мені те буде, що в землі.
– А мені те, що зверху. Я тільки вершки позрізаю, а то тобі буде все.
Чорт зрадів і думає: «Отепер я бабу одурю». Жінка головки з маку позрізала, а чорт забрав те, що зверху зосталось, і те, що в землі було, – коріння. Пов’язав його, узяв на плечі і носить попід хатами, думає, що кому-небудь продасть, аж ніякий дідько не хоче й дурно того брать. Носив він, носив, аж плечі помуляв, та й каже:
– Ото сучого сина баба, знов одурила.
Приходить до неї та:
– Будемо, – каже, – змагатись. Хто кого переспіває. Але так: ти мене будеш возить доти, поки я не переспіваю всіх пісень.
Жінка каже:
– Ну-ну, я знаю однієї поганенької, то будеш возити, поки я доспіваю.
От чорт собі й думає: «Я скільки їх знаю, а вона одну». Сідає на жінку і співає, яка тільки прийде йому в голову. За двоє суток переспівав усі пісні.
– Ну, тепер злазь, – каже жінка, – будеш возити мене.
Сіла на нього, загнуздала і почала співать: «Тра-да-трада-трада-й-дом». Та все так співає: «Трада-трада-трада-й-дом». Їздить на ньому й не спочиває. А він слухав-слухав, не втерпів і каже:
– Чи ще багато її співать?
А вона йому:
– Еге, ще третьої частини немає.
А вже, мабуть, днів п’ять возив її. Та бачить, що дуже довга пісня, – і давай носити її по очеретах та по болотах, щоб як-небудь скинути. Ні, не скине ніяк сучого сина бабу. Тоді він у терен. Думає: там хоч подряпається. Тільки-но прибіг до терну, а вона і скочила з нього та й каже:
– Дурний, бісів сину, уже трошки осталось і співать, а ти не довозив. – Та й побігла додому.
Отак жінка чорта одурила.