Жила-була на світі сороконіжка. В один прекрасний весняний ранок вона вийшла погуляти.
Світило сонце, співали птахи, і настрій у стоніжки був піднесений.
Вона йшла і йшла, не дивлячись по сторонах, як раптом чорний дрізд злетів до неї на доріжку. І роззявив дзьоб, щоб її проковтнути. Добре, що сороконіжка вчасно його помітила і шмигнула в нірку, де жив жук.
– Привіт! – сказала сороконіжка.– Ти теж від дрозда ховаєшся?
– Так!
– Сподіваюся, йому набридне нас довго чекати. Я дуже поспішаю, – сказала сороконіжка.
– Я такий радий з тобою познайомитися, – сказав Жук.– Зізнаюся, я завжди захоплювався тобою.
– Справді? А чому?
– У тебе так багато ніг, і ти завжди знаєш, з якої ноги робити наступний крок. Треба бути дуже розумною, щоб не переплутати!
– Це дрібниці! – сказала сороконіжка, хоча в глибині душі була задоволена, що її вважають такою розумною.
Нарешті чорному Дрозду набридло чекати, і він полетів.
Сороконіжка розпрощалася з жуком і побігла далі.
Вдалий видався день, і вона наспівувала собі під ніс пісеньку.
Але раптом вона задумалася: «А дійсно, звідки я знаю, з якої ноги йти далі?»
І тільки вона про це подумала, як тут же збилася, спіткнулася і розтягнулася на землі. Вона спробувала піднятися, але варто було їй задуматися, з якої ноги йти далі, як тут же знову спіткнулася і впала.
В цей час по дорозі проходила тисяченіжка. У неї було набагато більше ніг, ніж у стоніжки, але всі вони чудово її слухалися.
– Не розумію, як це тобі вдається? – прийшла в захват сороконіжка.
-Головне, не думати про це, – зізналася тисяченіжка.– Думай про щось інше.
– Дякую, постараюсь, – сказала сороконіжка.
І вона вирішила: «Залізу на той трояндовий кущ. Трояндовий кущ такий гарний, високий і колючий. Вирішено, залізу на трояндовий кущ ».
І, не думаючи ні про що інше, вона поспішила до трояндового куща і навіть не помітила, як всі сорок ніг беззаперечно її слухалися.
На цей раз вона не збилася, не спіткнулася і не розтяглася на землі.
Все обійшлося якнайкраще.
І жук, у якого було лише шість ніг, із захопленням спостерігав, як вона підіймається на високий, колючий кущ троянд.