Це було тиждень тому, коли я пішла до лісу. Там я побачила ромашку, яка дивилася просто на мене. Я присіла біля неї й любувалася її красою. Але раптом вона заговорила до мене. Я протерла вуха, подивилася навкруги... Нікого не було. Я кажу собі: "Це просто сон, ущипну себе і все як рукою зніме."
Ущипнула.
− Ай! − скрикнула я.
− Тобі боляче?
− Та ні... Це ти говориш?! − сказала я, звертаючись до квітки.
− Так! − ствердно відповіла та.
− Це неможливо, як таке може бути?!
− Ех. Ніхто не вірить. Хочеш я розкажу тобі свою історію?
− Давай!..
І тут мамин голос: "Вставай, в школу пора!"
А я була так близько!
Савченко Олена, 9 років, смт. Коцюбинське, Київська обл.
Комментариев: 3 RSS
1Анюта04-10-2018 21:40
Дівчинка розумниця мабуть відмінно вчиться.Ех,могла би я так гарно,слова до слова.
(Клюєва Аня 5-А клас)
2ЗСУ10-11-2022 19:41
я так не умею
3Ангеліна21-11-2024 00:59
В мене рука болить писати бо в школу сказали нада придумати казку