Як дядько чорта дурив та діжку грошей від нього здобув (українська народна казка)


Як дядько чорта дурив та діжку грошей від нього здобув (українська народна казка) Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити, бо не було в нього ні землі, ні худоби. Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт угледів. Приходить до нього й питає:
– Що ти робиш?
– Деру лико!
– Нащо?
– Буду плести сітки та ловити дідьків!
– То й мене зловиш?
– А ти ж думав, що як? От тільки но стережися!
– Не лови мене, я тобі дам бочку грошей!
– Занеси ж мені додому.
Чорт узяв і заніс. Питається:
– Коли будеш ловити?
– Взавтра.
Ось на другий день приходить чорт, а мужик уже плете мотуззя.
– Що тн робиш? – знову питає.
– А бач, плету сітки на старих дідьків, а молодих і так половлю!
– А коли будеш ЛОВИТИ?
– Взавтра, бо, бач, ще сіті не готові!
І так цілий тиждень мужик чорта водив. Бачить чорт, що його обдурено, і каже:
– Слухай-но! Коли ти мене ошукаєш, то я піду до свого пана Люципера, нехай нас розсудить!
– То йди!
Пішов той чорт до пана свого й розказує свою пригоду з мужиком.
Люципер йому каже:
– Я вас розсудити не можу, бо мужик до мене не належить, але таку тобі раду даю: котрий котрого перебіжить, то того й будуть гроші.
Приходить чорт і кажо мужикові, яку йому □ан Люципер раду дав. Мужик відповідав чортові:
– Є в мене синок Матвійко, в лісі воли пасе. Як ти з ним не збіжишся, то зо мною й не важся!
От ідуть вони до лісу. Мужик знав, де заєць мав ліговисько. Підходить тихенько, дивиться: спить заєць.
– Матвійко! Воли де?! – крикнув мужик.
Заєць як вискочить та драла! А чорт за ним телеп-телеп! Але де чортові до зайця!
– Що ж,– каже мужик,– не перебіг ти мого синка.
От приходить чорт знову до свого пана і кажо:
– Пане, мужик показав мені свого синка і •елів, щоби я з ним збігся, а як не збіжуся, то з старим щоб і не важився. І я не міг з його хлопцем збігтися. Вудьте ласкаві, пане, дайте іще яку раду.
– Яку ж я тобі дам раду? От,– каже,– котрий котрого переборе, то того будуть гроші.
Приходить чорт і каже те мужикові. Мужик відповідає:
– Який ти дурний! Куди тобі зо мною боротися? В мене є в лісі старий мій дідуньо, і такий старий, що аж мохом поріс. Як ти з ним не зборешся, то зо мною не важся!
Повів мужик чорта до лісу, в якому знав, де ведмідь має барліг.
– Мій дідуньо сліпий, нічого не бачить і ні до кого не говорить: його треба зачепити. Візьми трохи попелу в жменю, а як я дідуня викличу з хати, то ти кинь йому попелом в очі, тоді він розворушиться і буде з тобою боротися.
От приходять до барлога. Мужик крикнув:
– Дідуню, а вийдіть-но!
Ведмідь почув чоловічий голос, зачав бурчати і вилазити з барлога.
– Чуєш, як дідуньо богу молиться? – каже мужик.– Тільки покажеться, кинь йому попелом в очі, він і розворушиться.
От тільки вийшов ведмідь з ями, а чорт хвать йому попелом в очі. А ведмедисько як талапне його лапою, то чорт аж юшкою вмився. Насилу вирвався чортяка од ведмедя, побіг до свого пана та й знов йому скаржиться, знов просить якоїсь ради.
– Яку ж я тобі дам раду?.. От котрий котрого передряпас, того будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові:
– Казав пан: котрий котрого предряпае, то того будуть гроші.
Мужик відповідає:
– Слухай-но, ниньки вже нерано, треба десь вийти на плац, щоб люди бачили, як ми будем дертися. То краще іди додому, відпочинь, бо ти вже й так змучився, а завтра раненько прийдеш, та й будем дертися.
– То й добре,– погодився чорт і пішов додому.
Тим часом мужик подався до коваля, попросив поробити йому на пальці гаки залізні, взяв волову шкуру, обшився. На другий день приходить чорт.
– Ну як,– каже,– підем?
– Авжеж підем!
От виходять на плац, давай дертися. Чорт що візьме пазурами, то тільки погладить мужика по шкурі, а мужик як зачепить чорта гаками, то дере паси від шиї до п’ят,– так чорта здер, що аж шмаття висить. Насилу чортяка вирвався з мужицьких рук, полетів до свого пана.
– А що там? – питається Люципер.
– Ой, бідо,– чорт каже,– мужик мене здер! Ось дивіться, яке шмаття висить! А я йому нічого не міг зробити. Змилуйтеся, пане Люципере, дайте мені яку раду.
– Либонь,– каже Люципер,– з мужиком ніхто справи не виведе, але що даю отаку раду: котрий котрого переколе, то того гроші будуть.
Приходить чорт до мужика і мовить:
– Казав пан Люципер: хто кого переколе, то того будуть гроші.
– Ну й добре,– відповідає мужик,– ходім колотися.
Іде мужик через тік, бере вила. А чорт мав списа. Але чорт каже:
– Е, небоже, ти мені дві дірки зробиш, а я тобі тільки одну.
– Ну, то міняймося!
Взяли помінялися, приходять до плоту, давай через пліт колотися. Мужик що шпигне, то все чорта в живіт,– геть його сколов. А чорт застромив вила в пліт та й не міг далі посунути. Дивиться чорт, що непереливки,– покинув і втік до пана. Той питав:
– А що там?
– От дивіться, пане,– каже чорт,– іздер, сколов мене, і не можна грошей видерти!
– А бач, я тобі казав, що з мужиком і чорт справи не веде. Але ще тобі дам останню раду: котрий котрого пересвище, того будуть гроші. Іди і більше вже не приходь.
– Ні,– каже чорт,– вже не прийду.
От приходить чорт до мужика і каже:
– Оце мені пан дав останню раду: котрий з нас котрого пересвище, то того будуть гроші.
– Ну, то що,– каже мужик,– будем свистати.
– Ходім до лісу,– каже чорт.
Приходять до лісу. Чорт як свиснув – почали верхи на деревах ламатися. Як свиснув удруге – почали з корінням дерева ламатися.
Тоді мужик і каже:
– Е ні, небоже, я тут не буду свистіти! Коли ти свиснув, з корінням ламало дерева, а що ж то буде, як я свисну! Я піду додому, в мене хата міцна, все-таки хоч верх аірвс, а нас не поб'є.
– Ну,– каже чорт,– ходім.
От приходять додому. Мужик крикнув:
– Жінко, позатикай собі і дітям вуха, позав'язуй очі, бо як свисну, то поглухнете і очі вам повилазять!
А чорт сів на припічку і каже:
– Зав’яжи ж і мені!
Зав'язав мужик і чортові очі. взяв сокиру в руки і що свисне, то все обухом по голові чортові. Так його освистав, що в нього й справді очі вилізли.
Отак у мужика гроші й лишилися, і від того пішла приказка, що «мужика і чорт не змудрує».


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)