Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити, бо не було в нього ні землі, ні худоби. Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт угледів. Приходить до нього й питає:
– Що ти робиш?
– Деру лико!
– Нащо?
– Буду плести сітки та ловити дідьків!
– То й мене зловиш?
– А ти ж думав, що як? От тільки но стережися!
– Не лови мене, я тобі дам бочку грошей!
– Занеси ж мені додому.
Чорт узяв і заніс. Питається:
– Коли будеш ловити?
– Взавтра.
Ось на другий день приходить чорт, а мужик уже плете мотуззя.
– Що тн робиш? – знову питає.
– А бач, плету сітки на старих дідьків, а молодих і так половлю!
– А коли будеш ЛОВИТИ?
– Взавтра, бо, бач, ще сіті не готові!
І так цілий тиждень мужик чорта водив. Бачить чорт, що його обдурено, і каже:
– Слухай-но! Коли ти мене ошукаєш, то я піду до свого пана Люципера, нехай нас розсудить!
– То йди!
Пішов той чорт до пана свого й розказує свою пригоду з мужиком.
Люципер йому каже:
– Я вас розсудити не можу, бо мужик до мене не належить, але таку тобі раду даю: котрий котрого перебіжить, то того й будуть гроші.
Приходить чорт і кажо мужикові, яку йому □ан Люципер раду дав. Мужик відповідав чортові:
– Є в мене синок Матвійко, в лісі воли пасе. Як ти з ним не збіжишся, то зо мною й не важся!
От ідуть вони до лісу. Мужик знав, де заєць мав ліговисько. Підходить тихенько, дивиться: спить заєць.
– Матвійко! Воли де?! – крикнув мужик.
Заєць як вискочить та драла! А чорт за ним телеп-телеп! Але де чортові до зайця!
– Що ж,– каже мужик,– не перебіг ти мого синка.
От приходить чорт знову до свого пана і кажо:
– Пане, мужик показав мені свого синка і •елів, щоби я з ним збігся, а як не збіжуся, то з старим щоб і не важився. І я не міг з його хлопцем збігтися. Вудьте ласкаві, пане, дайте іще яку раду.
– Яку ж я тобі дам раду? От,– каже,– котрий котрого переборе, то того будуть гроші.
Приходить чорт і каже те мужикові. Мужик відповідає:
– Який ти дурний! Куди тобі зо мною боротися? В мене є в лісі старий мій дідуньо, і такий старий, що аж мохом поріс. Як ти з ним не зборешся, то зо мною не важся!
Повів мужик чорта до лісу, в якому знав, де ведмідь має барліг.
– Мій дідуньо сліпий, нічого не бачить і ні до кого не говорить: його треба зачепити. Візьми трохи попелу в жменю, а як я дідуня викличу з хати, то ти кинь йому попелом в очі, тоді він розворушиться і буде з тобою боротися.
От приходять до барлога. Мужик крикнув:
– Дідуню, а вийдіть-но!
Ведмідь почув чоловічий голос, зачав бурчати і вилазити з барлога.
– Чуєш, як дідуньо богу молиться? – каже мужик.– Тільки покажеться, кинь йому попелом в очі, він і розворушиться.
От тільки вийшов ведмідь з ями, а чорт хвать йому попелом в очі. А ведмедисько як талапне його лапою, то чорт аж юшкою вмився. Насилу вирвався чортяка од ведмедя, побіг до свого пана та й знов йому скаржиться, знов просить якоїсь ради.
– Яку ж я тобі дам раду?.. От котрий котрого передряпас, того будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові:
– Казав пан: котрий котрого предряпае, то того будуть гроші.
Мужик відповідає:
– Слухай-но, ниньки вже нерано, треба десь вийти на плац, щоб люди бачили, як ми будем дертися. То краще іди додому, відпочинь, бо ти вже й так змучився, а завтра раненько прийдеш, та й будем дертися.
– То й добре,– погодився чорт і пішов додому.
Тим часом мужик подався до коваля, попросив поробити йому на пальці гаки залізні, взяв волову шкуру, обшився. На другий день приходить чорт.
– Ну як,– каже,– підем?
– Авжеж підем!
От виходять на плац, давай дертися. Чорт що візьме пазурами, то тільки погладить мужика по шкурі, а мужик як зачепить чорта гаками, то дере паси від шиї до п’ят,– так чорта здер, що аж шмаття висить. Насилу чортяка вирвався з мужицьких рук, полетів до свого пана.
– А що там? – питається Люципер.
– Ой, бідо,– чорт каже,– мужик мене здер! Ось дивіться, яке шмаття висить! А я йому нічого не міг зробити. Змилуйтеся, пане Люципере, дайте мені яку раду.
– Либонь,– каже Люципер,– з мужиком ніхто справи не виведе, але що даю отаку раду: котрий котрого переколе, то того гроші будуть.
Приходить чорт до мужика і мовить:
– Казав пан Люципер: хто кого переколе, то того будуть гроші.
– Ну й добре,– відповідає мужик,– ходім колотися.
Іде мужик через тік, бере вила. А чорт мав списа. Але чорт каже:
– Е, небоже, ти мені дві дірки зробиш, а я тобі тільки одну.
– Ну, то міняймося!
Взяли помінялися, приходять до плоту, давай через пліт колотися. Мужик що шпигне, то все чорта в живіт,– геть його сколов. А чорт застромив вила в пліт та й не міг далі посунути. Дивиться чорт, що непереливки,– покинув і втік до пана. Той питав:
– А що там?
– От дивіться, пане,– каже чорт,– іздер, сколов мене, і не можна грошей видерти!
– А бач, я тобі казав, що з мужиком і чорт справи не веде. Але ще тобі дам останню раду: котрий котрого пересвище, того будуть гроші. Іди і більше вже не приходь.
– Ні,– каже чорт,– вже не прийду.
От приходить чорт до мужика і каже:
– Оце мені пан дав останню раду: котрий з нас котрого пересвище, то того будуть гроші.
– Ну, то що,– каже мужик,– будем свистати.
– Ходім до лісу,– каже чорт.
Приходять до лісу. Чорт як свиснув – почали верхи на деревах ламатися. Як свиснув удруге – почали з корінням дерева ламатися.
Тоді мужик і каже:
– Е ні, небоже, я тут не буду свистіти! Коли ти свиснув, з корінням ламало дерева, а що ж то буде, як я свисну! Я піду додому, в мене хата міцна, все-таки хоч верх аірвс, а нас не поб'є.
– Ну,– каже чорт,– ходім.
От приходять додому. Мужик крикнув:
– Жінко, позатикай собі і дітям вуха, позав'язуй очі, бо як свисну, то поглухнете і очі вам повилазять!
А чорт сів на припічку і каже:
– Зав’яжи ж і мені!
Зав'язав мужик і чортові очі. взяв сокиру в руки і що свисне, то все обухом по голові чортові. Так його освистав, що в нього й справді очі вилізли.
Отак у мужика гроші й лишилися, і від того пішла приказка, що «мужика і чорт не змудрує».
Залиште відгук!