Жив колись у Ютландії чоловік на ім’я Пер-Хитрун. Так його прозвали, бо в будь-якій справі він умів обдурити, звести людину в оману й залишити чесного чоловіка в дурнях.
Одного разу цей Пер примудрився продати одну-єдину корову відразу сімом м’ясникам – і з кожного взяв завдаток!
Прийшли ті гуртом за покупкою, а корова – одна-єдина.
Почали м’ясники кричати:
– Ах ти шахраю! Плут! Пройдисвіте! Ну, чекай – доведеться тобі гірко плакати! Ми знайдемо на тебе управу!
І подали на нього до суду.
Сів тоді Пер думати, як би йому уникнути кари. Думав, думав – аж голова заболіла, а нічого розумного не вигадав.
Викликали його в місто, до судді. Іде Пер вулицею, озирається довкола – наче шукає когось, хто б допоміг.
Побачив його з вікна один стряпчий (адвокат). А був той не меншим шахраєм за самого Пера – такий уже проноза, що міг вивернути будь-яку справу на свій лад.
Глянув на Пера і подумав:
"Оцей без мене точно не впорається. Допоможу – а за пораду візьму десяток-другий далерів".
Вискочив на вулицю, підбіг і каже:
– Стій, чоловіче добрий! Бачу, біда у тебе. Розкажи, що трапилось – може, я зможу допомогти.
– Та що там розказувати, – зітхнув Пер. – Тут хіба якийсь спритник допоможе, що й у вушко голки пролізе, і з води сухим вийде.
– О, тобі пощастило, – каже стряпчий, – бо я саме такий!
Взяв його під руку, завів до себе й каже:
– Ну, викладай усе, як було.
Пер розповів, як продав одну корову сімом м’ясникам, і спитав:
– То як, допоможеш мені?
– Плюнути й розтерти, – каже стряпчий. – Тільки заплати мені двадцять далерів – і матимеш добру пораду.
– А от ні, – відказав Пер. – Спершу скажи пораду, а тоді вже гроші отримаєш. А раптом твоя порада не спрацює?
Стряпчий подумав і згодився.
– Гаразд. Ось що зроби: коли прийдеш до суду і суддя почне тебе питати, відповідай тільки одне – “Е, відчепіться!”. І більше ні слова. Зрозумів?
– Зрозумів, – каже Пер.
Прийшов він до суду. Суддя питає:
– Це правда, що ти продав одну корову відразу сімом м’ясникам?
Пер відповідає:
– Е, відчепіться!
Суддя насупився, питає знову:
– Відповідай чітко! Продав ти корову чи ні?
А Пер знову своє:
– Е, відчепіться!
Тут суддя аж почервонів від люті, нахилився до самого його вуха й закричав:
– Та скажи ж, нечестивцю, продав ти корову семи м’ясникам? Узяв у них гроші?
А Пер спокійно:
– Е, відчепіться!
Билися з ним, допитувалися – марно. Сидить, кліпає очима, наче дурник.
Тоді суддя каже обуреним м’ясникам:
– Не можу я вашу справу розглядати. Самі бачите – чоловік, мабуть, розумом трішки не в порядку. Відпустимо його по-доброму.
Повернувся суддя до Пера й сказав:
– Іди собі додому, неробо!
А Пер, як навмисне, відповів:
– Е, відчепіться! – і навіть з місця не зрушив.
Тоді судові служники взяли його за комір і виштовхали за двері.
Пер розсміявся – і пішов додому, веселий, наче ніколи нічого не було.
А стряпчий тим часом чекає його у вікні, руки потирає: "Ось зараз прийде – дасть мені мої двадцять далерів".
Та бачить: Пер іде вулицею, усміхається, а біля його дверей навіть не зупинився.
Вискочив стряпчий надвір і кричить:
– Ей ти, стій! Віддай мої двадцять далерів!
А Пер обернувся й каже:
– Е, відчепися! – і пішов собі далі.
Так хитрий стряпчий сам потрапив у власну пастку.
І справді – як каже народна приказка:
"Злодій у злодія кийка вкрав".