Жили колись три сестри: Білка, Рукавичка й Голка. Якось вирушили вони до лісу на полювання. Через деякий час вийшли на роздоріжжя. Білка, як старша, порадила:
– Підемо кожна своєю дорогою. Хто перший знайде здобич, гукне інших.
Скоро Голка натрапила на смолистий пеньок і загукала:
– Мчіте, Білко й Рукавичко!
Мчіть сюди, мої сестрички!
Недаремно вас я кличу, я знайшла велику здобич!
Рукавичка й Білка прибігли до Голки.
– Я знайшла смолистий пеньок,– похвалилася Голка.
– Ну то й що? Таких пеньків повен ліс! – розсердилися старші сестри на молодшу.
Знову всі розійшлися врізнобіч. Голка, побачивши лісове озеро, закричала:
Мчіте, Білко й Рукавичко!
Мчіть сюди, мої сестрички!
Недаремно вас я кличу, я знайшла велику здобич!
Рукавичка й Білка тут як тут.
– Що ти надибала? – запитали.
– Я знайшла озеро,– запишалася Голка.
Вилаяли її сестри, відлупцювали та й знову майнули на пошуки.
Сумна Голка попростувала далі й непомітно вийшла до болота, де паслося велике стадо оленів. Голка запримітила найбільшого. Тоді потайки забралася в травинку, і великий олень проковтнув її. Голка колола й колола тварину, поки та сконала.
Голка знову почала скликати сестер:
– Мчіте, Білко й Рукавичко!
Мчіть сюди, мої сестрички!
Недаремно вас я кличу,
я знайшла велику здобич!
Рукавичка й Білка почули, але подумали: «Ми не підемо, знову одурить». А Голка закричала вдруге:
– Мчіте, Білко й Рукавичко!
Мчіть сюди, мої сестрички!
Недаремно вас я кличу, я знайшла велику здобич!
А сестри міркували собі: «Ні, не підемо. Знову обведе навколо пальця. Знайшла якийсь смолистий пеньок і кричить».
Тоді Голка закричала втретє:
– Мчіте, Білко й Рукавичко!
Мчіть сюди, мої сестрички!
Недаремно вас я кличу,
я знайшла велику здобич!
Врешті Рукавичка й Білка вирішили піти на гук.
– Ну, яка у тебе здобич?
– Я звалила оленя,– похвалилася Голка.
Побачивши тушу великої тварини, Білка й Рукавичка вигукнули:
– Ти зробила чудове діло – вполювала таку здобич!
Гуртом оббілували оленя. Але приготувати м’ясо ні в чому – немає казана. Голка порадила Білці:
– У тебе гострі кігті, надери березового лубу, й зробимо казан.
Білка принесла лубу. Голка зладнала посудину.
– І води в нас немає. Де її взяти?
– Я ж знайшла озеро,– мовила Голка. Рукавичка метнулася по воду.
– І дров у нас немає. Як зваримо м’ясо?
– Я ж натрапила на смолистий пеньок,– нагадала Голка.
Принесли воду, паливо й стали куховарити. Зварили, наїлися, а залишок ще й додому принесли.
Може, ще й досі їдять оту оленину.