Facebook InstagramPinterestTwitter
Іншою мовою: EN RU

Пригоди з голодним вовком (латиська казка)

Казки про:
362

Пригоди з голодним вовком (латиська народна казка)

Якось вовкові дуже захотілося їсти. Побачив він на вигоні барана й закричав до нього:

– Гей, рогатий, я тебе з’їм!

– А хто ти такий, що з’їсти мене хочеш? – питає баран.

– Я – вовк!

– Який же ти вовк? Ти звичайний собака!

– Ні, я – вовк! – не здається сіроманець.

– Ну, коли ти й справді вовк, то стань там унизу й ширше пащу роззяв. А я тим часом з гори розбіжусь і прямісінько тобі в пащу ускочу.

Послухався вовк барана, став унизу, роззявив пащу якнайширше й чекає. А баран розігнався з гори та як улупить вовка рогами в лоба. Вовк і перекинувся, а баран додому втік.

– Ну й дурень же я,– очухавшись, промовив вовк.– Хіба коли буває, щоб печеня сама в рота стрибала?

І пішов голодний вовк далі. Дивиться: на луках кінь пасеться.

– Гей, коню, я тебе з’їм!

– А хто ти такий, що з’їсти мене хочеш?

– Я – вовк!

– Який же ти вовк? – дивується кінь.– Ти звичайний собака.

– Ні, я вовк, вовк!

– Ну, якщо ти й справді вовк,– каже кінь,– тоді інша річ, їж собі. Шкода тільки, що худенький я. Ти краще з хвоста починай. Поки їстимеш з хвоста, я скубтиму травичку, щоб хоч трохи підгодуватись.

Послухався вовк коня, обійшов його і тільки зібрався за хвоста взятись, кінь його як хвицнув,– вовк знову перекинувся, а кінь поскакав додому.

Отямився вовк і думає: «Ну й дурень же я! Де ж це бачено, щоб коня починати з хвоста їсти?»

Іде вовк далі, бачить: свиня на сонці гріється.

– Гей, свинко, я тебе з’їм!

– А ти хто такий, що з’їсти мене хочеш?

– Я – вовк!

– Який ти в біса вовк? – рохкає свиня. – Ти ж звичайний собака.

– Ні, – кричить вовк, – я вовк, вовк!

– Ну, коли ти й справді вовк,– каже свиня, – сідай на мене верхи, спершу я тебе покатаю, а тоді ти мене з’їси.

Сів вовк на свиню верхи, і свиня подріботіла мерщій у село додому. Аж тут вискочили назустріч їм собаки, напали на вовка, і він не озираючись утік назад у ліс.