Пригоди Сонечка (Єлизавета Вибла)

Це було дуже давно, ще, мабуть, тоді, коли звірі говорити вміли. Жило собі Сонечко. А як звали його, ніхто й не знав. Тому стали називати його просто Сонечком. Жило воно у дикому лісі – Дикунія.

У нього не було друзів. І він через це дуже сумував. Якось, полетівши він до струмка, він побачив Метелика, який прилетів напитися чистої водички. Підлетів наш Сонечко до нього ближче й каже:

– Привіт! Я – Сонечко, давай дружити!

Метелик погодився.

І ось, летять вони разом, бачать – Комар та Павук у шашки грають.

Метелик побоявся підлітати, а Сонечко полетів. Попитав він їх. А ті також були згодні подружитися з ним.

Пройшло декілька років – коло друзів Сонечка ставало все ширшим та ширшим. І ось, одного дня з'явився Черв'як – Володар Зла у тих краях. Йому не сподобалося веселість, яка панувала навкруги, і він надіслав туди свою дружину – Гусінь. Вона була ніби-то й «доброю», але дуже вже бридкою та неохайною.

Усім вона говорила що їй потрібні справжні друзі. Всі їй, звичайно, вірили. Та от, одного дня, чи краще сказати ночі, вона повісила до всіх записку: "Я з тобою не дружу! Наша зустріч була помилкою!"

І от, нарешті, Черв'як та Гусінь дочекалися сварки вірних друзів. Проте, не дивлячись ні на що, тільки Сонечко й Метелик, як завжди, були разом.

А, коли учасники сварки побачили їх разом, то сильно скаженіли від люті. Вся справа була в тому, що цей аркушик здуло вітром і вони не встигли прочитати його. Наступили друзі Сонечка на Черв'яка та Гусінь і перемогли їх!

Тому в лісі Дикунія зараз мир й спокій.

А, от як до них прийшов дикун Щур, то це зовсім вже інша історія.

Єлизавета Вибла, 10 років, м. Дніпропетровськ