Кажуть, що якщо з’їсти забагато зеленого салату, то можна заснути.
Мене особисто від зеленого салату ніколи не хилить до сну. Але, з іншого боку, я ж не кролик!
Для кроленят Плюшки салат був сильним снодійним
Коли кролик Бенджамін Банні виріс, він одружився зі своєю кузиною Плюшкою. У Банні утворилося велике сімейство, веселе й безтурботне.
Навряд чи хто пам’ятає імена кожної дитини, зазвичай їх звали “кроленята Плюшки”.
Батькам майже завжди не вистачало їжі, щоб прогодувати всю ораву. І тоді Бенджамін звертався за допомогою до брата Плюшки – Пітера, який вирощував на власному городі капустяну розсаду на продаж.
Але траплялося так, що у кролика Пітера не було зайвої капусти.
Коли так ставалося, кроленята Плюшки бігли до смітника в канаві за садом містера Мак-Грегора.
На смітнику містера Мак-Грегора лежало багато всякого непотребу. Там були горщики з-під варення, паперові мішки і гори скошеної трави від газонокосарки (в якої завжди був присмак мастила), кілька гнилих гарбузів та старі черевики.
Одного разу – оце щастя! – там знайшлася ціла купа перерослого зеленого салату, який вже пустив стрілки.
Тут вже кроленята Плюшки не розгубилися і досхочу наїлися салату. А потім один за одним попадали на скошену траву і поснули.
Але на тата, Бенджаміна Банні, зелений салат діяв не так сильно, як на дітей, тож сон його здолав не відразу. І перш ніж заснути, Бенджамін здогадався натягти на голову паперовий пакет – щоб не надокучали мухи.
Маленькі кроленята Плюшки чудово спали під теплими сонячними променями. З галявини за садом доносився віддалений тріск від працюючої газонокосарки.
Бронзові м’ясні мухи дзижчали, злітаючи і знову сідаючи на садову огорожу. Стара маленька мишка нишпорила поміж горщиків з-під варення, вишукуючи шматочки чогось їстівного. Звали мишку Маусіна Миштон, і в неї був дуже довгий хвіст.
Мишка Маусіна зашелестіла паперовим пакетом і ненароком розбудила тата Бенджаміна Банні. Вона кілька разів вибачилася і відрекомендувалася знайомою кролика Пітера.
Бенджамін і Маусіна мирно розмовляли, аж раптом вони почули чиїсь важкі кроки.
І тут же, прямо у них над головою, на цегляній стіні з’явився містер Мак-Грегор і висипав мішок скошеної трави на поснулих кроленят Плюшки.
Бенджамін причаївся під паперовим пакетом, мишка сховалася в горщику з-під варення. А кроленята продовжували безтурботно спати під купою наваленої на них трави. Вони й не подумали прокинутися, тому що зелений салат такий снодійний!
Їм снилося, ніби мама Плюшка підтикає їм ковдрочки, а вони сплять у своїх ліжках.
Після того, як мішок спорожнів, містер Мак-Грегор подивився униз і побачив якісь смішні коричневі начебто кінчики чиїхось вух.
Одна бронзова муха сіла на такий волохатий кінчик, і той сіпнувся. Містер Мак-Грегор зліз зі стіни і підійшов до канави ближче.
– Один, два, три, чотири, п’ять, шість маленьких кроленят, маленьких кроленят, – примовляв він, укладаючи малюків у мішок.
А дурненьким кроленятам Плюшки снилося, що мама повернула їх на бочок у їхніх ліжечках. Вони трохи покрутилися уві сні, але так і не прокинулися.
Містер Мак-Грегор зав’язав мішок та залишив його на цегляній стіні. А сам пішов, щоб прибрати косарку в сарай.
Щойно він пішов, як на доріжці з боку поля з’явилася місіс Плюшка Банні. Вона підозріло подивилася на мішок, гадаючи, куди ж поділися її чоловік та діти.
Тут мишка Маусіна вибралася з порожнього горщика з-під варення, а Бенджамін висунув голову з паперового мішка. І вони розповіли мамі Плюшці, що сталося.
Тато Бенджамін і мама Плюшка були в розпачі. Вони хотіли розв’язати мішок, але це їм ніяк не вдавалося.
Проте Маусіна Миштон діяла рішуче та енергійно. Вона швидко прогризла величезну дірку в нижньому куті мішка.
Кроленят швидко витягли назовні та надавали їм ляпасів, щоб розбудити. А потім напхали в мішок гнилих гарбузів, засунули туди стару щітку і до того ж – дві зморщені ріпки.
Потім усі вони сховалися у кущах і стали чекати на містера Мак-Грегора.
Згодом містер Мак-Грегор повернувся і забрав мішок.
Але він навіть не зміг підняти його на плечі, тому що він був дуже важким, і йому довелося тягти його в руках.
Усе сімейство Банні рушило йому вслід на достатній відстані, щоб містер Мак-Грегор їх не помітив.
Вони бачили, як містер Мак-Грегор зайшов до будинку. Кролики вирішили підкрастися до вікна і подивитися, що буде далі.
Увійшовши до кухні, містер Мак-Грегор кинув мішок на викладену кам’яними плитами підлогу. Якби в мішку були кроленята, їм було б дуже боляче.
Через віконце було чути, як господар підтягнув до себе стільця, як скрипнули його ніжки об кам’яну плиту, і як задоволений містер Мак-Грегор реготнув.
– Раз, два, три, чотири, п’ять, шість маленьких кроленят!
– Які ще там кроленята? – запитала в чоловіка місіс Мак-Грегор. – Невже вони знов щось погризли.
– Один, два, три, чотири, п’ять, шість маленьких кроленят, – повторив містер Мак-Грегор, загинаючи пальці, – один, два, три…
– Не мели дурниць! – розсердилася місіс Мак-Грегор. – Що ти там таке бурмочеш?
– В мішку! Кроленята! Один, два, три, чотири, п’ять, шість! – не вгавав містер Мак-Грегор.
Місіс Мак-Грегор взяла в руки мішок і помацала його. Вона сказала, що намацала шість штук невідомо чого. І якщо це кролики, то вони, мабуть, дуже старі, тому що дуже тверді. І ще вони чомусь усі різної форми.
– В їжу вони не годяться, – сказала місіс Мак-Грегор. – Але, принаймні, я оброблю кролячим хутром моє осіннє пальто.
– Як би не так! – вигукнув містер Мак-Грегор. – Я їх краще продам і куплю собі тютюну!
– Ще чого! – обурилася дружина. – Я зараз же повідрубую їм голови і зніму з них шкурки!
Місіс Мак-Грегор розв’язала мішок і засунула в нього руку. Намацавши гнилі овочі, вона страшенно здивувалася і вирішила, що чоловік навмисне над нею пожартував.
Містер Мак-Грегор теж дуже розсердився. Гнилі овочі полетіли в кухонне вікно, і один гарбуз влучив у молодшого Банні.
Тут тато Бенджамін і мама Плюшка вирішили, що зараз самий час накивати п’ятами. І всі помчали додому.
Ось так містерові Мак-Грегору не вдалося купити собі тютюну, а місіс Мак-Грегор – оздобити осіннє пальто кролячим хутром.
Але зате до Різдва мишка Маусіна Миштон одержала в подарунок від сімейства Банні стільки кролячого пуху, що його вистачило на шубку, на шапочку, на муфту і на пару гарненьких рукавичок.