І
Якось раз, не знати звідки,
Мавпа вирвалась із клітки...
І сказала мавпа: «Годі
Нудьгувати в загороді!
От піду я навмання,
Роздобуду десь вбрання,
Стану схожа на людину
Й погуляю хоч годину».
Вскочила в одну крамницю,
Вибрала собі спідницю,
А до неї – гарну блюзку
(От біда, що в плечах вузько!)
Одягла руду перуку,
Та й пішла стрибком по бруку.
Всі дивуються, що мавпа
У такі вдяглася шати,
Сповільняють швидкість авта,
Мусять мавпу обминати!
Прибігає поліцай,
Докоряє: «Ай-яй-яй!
Знає в нас дитина кожна,
Окрім тебе, що не можна
Поміж авт іти по бруку!»
Взять хотів її за руку,
А вона за шапку – хвать!
І давай чимдуж тікать!
На кущі обдерла віття,
Повалила кошик сміття,
Перекинула візок,
Вкрала в когось огірок,
Сіла зручно на вербі,
Та й полуднує собі.
Попоїла, відпочила,
Та й пішла, куди схотіла.
Вісті мчать, як стріли,
Крізь доріг мережі:
– Мавпу ми зустріли
У людській одежі!
ІI
А на вулиці широкій
Юрчик жив червонощокий.
Він щасливий небувало,
Бо й насправді є чого:
Тільки вчора святкували
День народження його,
І батьки дали для сина
На педалях авто синє!
Цілий день Юрко учився
Автом їздити; втомився...
Мама кличе вже Юрка,
Щоб напився молока.
Попоїв, спочив на мить
Та й до авта знов біжить.
Тільки що це? Може, сон?
Авто зникло!
Он-он-он,
Аж далеко, у долині,
Хтось сидить у авті синім!
Довгі кіски видно з авта –
«То, мабуть, сусідська Марта!» –
Юрчик скрикнув і побіг
На всю швидкість дужих ніг.
А за ним побігла й мама,
Затривожена так само...
Ох, намучились немало,
Поки авто наздогнали...
Придивились – то ж не Марта,
А в перуку вбрана мавпа!
Показала їм язик
І втекла у чагарник!
ІII
Посидівши в закамарку,
Зміркувала – їсти слід!
В цей бо час у зоопарку
Кожен день дають обід...
Вийшла мавпа на алею,
Бачить – всюди пікніки.
Люди дружною сім’єю
Спорожняють тарілки.
Мавпа довго не барилась:
Дуже чемно поклонилась
І, пригладивши перуку,
Лапку простягла, як руку.
Позбігались миттю діти –
Крик, захоплення, привіти!..
– Мавпочка жива, не з вати!
Звідки ти взялась? Як звати?
Подивилась мавпа в вічі
І сказала раз і двічі:
– Чічі! Чічі!
– Мавпа Чічі! Мавпа Чічі!
Як же раді ми цій стрічі!
Хочеш їсти? На канапку,
Ось бери отак у лапку!
Ось картопля й помідори,
Ось цукерок цілі гори...
А один веселий пан
На закуску дав банан.
Мавпа стільки всього з’їла,
Що й ходити вже несила!
Ну, пересиділа втому,
От уже і час додому.
– Ти також із нами, Чічі?
Що ж, просить не треба двічі,
Мавпа вдячна за підмогу,
Скік у авто, та й в дорогу...
Та як з авта висідали,
Марно Чічі скрізь шукали,
Бо відразу мавпа спритна
Утікла десь непомітно...