На празькому мосту стояв на варті солдат і бачить, ходить туди-сюди по мосту бідно одягнений селянин і кожного зустрічного оглядає.
Солдат і запитує:
– Що ти шукаєш, чоловіче, чи чекаєш на кого?
Відповідає йому селянин сумним таким голосом:
– Та ось, служивий, наснився мені сьогодні вночі дивовижний сон. Ніби вивели мене вранці на цей самий міст і наказали ходити, доки я своє щастя не зустріну. Я й ходжу тут зі світанку, а щастя немає як і не було.
Усміхнувся солдат і каже:
– За сон не ручайся, день настане – сни туманом розвіє. Мені ось теж сьогодні сон приснився, ніби я прийшов до бідної хатинки, біля хатинки – подвір’я, на подвір’ї груша росте. З хати господар вийшов, дав мені в руки пилу, показав на грушу і наказав спиляти її зі словами: «Грушу повалиш, під нею скарб знайдеш!»
Зрозумів тут селянин, що солдат бачив уві сні його хату та грушу на подвір’ї. Нічого не сказав він солдатові, повернувся додому і в усьому, що від солдата почув, дружині зізнався і покликав її грушу пиляти. Коли груша впала, на превеликий подив, у дуплі біля самої землі знайшли вони багатий скарб.
Взяв бідняк скарб, на місці старої хати великий, міцний будинок збудував і на будинку намалював всю історію, як він шукав скарб. А на подяку він віддав за солдата заміж свою єдину дочку.