Якось вранці ослиця привела ослика на поле. Ослик підбіг до мами і закричав:
– Я бачу двох маленьких осликів, вони зовсім крихітні! Як мої вуха!
– Не може того бути! Таких осликів не буває.
– Буває! Буває! Вони маленькі! Вони стрибають!
– Який ти в мене ще дурненький! Це зовсім не ослики.
А в цей час по зеленому полю бігла зайчиха з маленьким зайченям. Зайченя побачило ослика та пропищало:
– Дивись, мамо! Які великі зайці!
– Що ти! – засміялася мама-зайчиха. – Хіба це зайці?
Мама-ослиця і мама-зайчиха подивилися одна на одну та привіталися.
А ослик і зайченя пострибали по зеленому полю.