Їхав пан з кучером Іваном у далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка обридла. Пан і надумав поговорити. В цей час вискочив заєць. Пан і почав свою розмову з зайця.
– От у мене в лісі водяться зайці, тільки не такі, як оце пострибав маленький, а великі. Я з-за границі привіз на розплід. Одного разу я зібрався на охоту, взяв із собою чоловік з десять загоничів. Вони нагнали на мене зайців, а я їх тільки – бах! та бах! Тоді я набив їх десятків зо три... А одного забив, то такого величезного, як баран завбільшки! Ну, а коли здер з нього шкуру, то було більш як півпуда сала. От які в мене зайці!
Кучер слухав, слухав, а далі і каже:
– Но-о, гніді, скоро вже і міст той, що під брехунами ламається.
Почув це пан і каже:
– Чуєш, Іване, так от які зайці бувають! Правда, що в нього півпуда сала то не було, а так, фунтів з десять.
– Звісно, заєць зайцем,– каже Іван.
Ну, їдуть далі, а пан знову до Івана:
– От що, Іване, а чи скоро вже буде той місток?
– Та скоро вже, пане,– каже Іван.
– Так от знаєш, Іване,– продовжує пан,– мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було – так фунтів три-чотири, не більше.
– Та мені що,– каже Іван,– хай буде і так.
Але проїхали трохи, пан повертівся на місці та й знову:
– А чи скоро, Іване, вже той міст буде?
– Так, скоро, пане, ось-ось, тільки в долинку спустимось.
– Гм... – каже пан,– а знаєш, Іване, на тому зайцеві і зовсім сала не було – сам знаєш, яке на зайцеві сало.
– Та звісно,– каже Іван,– заєць зайцем;
Спустились в долину, а пан і питав:
– А де ж, Іване, той міст, що ти про нього говорив?
– А він, пане,– каже Іван, – розтопився так само, як те заяче сало, що ви про нього говорили.
== Читать сказку на русском ==