Жив собі чоловік на ім’я Петро. Мав він міцну хату, вишневий садок і здоров’я, та не мав спокою в душі. Усе йому здавалося, що справжнє Щастя десь далеко – там, де гори підпирають небо, або там, де ріки течуть молоком і медом.
– Немає тут моєї долі, – вирішив він одного ранку. – Піду я світом, знайду Щастя і приведу його додому.
Зачинив Петро хату, взяв ціпок і пішов. Блукав він світом десятки років. Шукав Щастя у золотих палацах королів, але знаходив там лише заздрість і страх. Шукав у галасливих містах, та знаходив лише метушню. Питав у найрозумніших мудреців, але ті лише розводили руками: "Ми знаємо все про зорі й числа, а де живе Щастя – не відаємо".
Минуло життя. Посивіла Петрова голова, згорбилася спина, а ноги, що колись не знали втоми, тепер ледве переступали. Нічого він не знайшов, окрім порожнечі в торбі та втоми в серці.
Повернувся він додому пізньої осені. Хата його похилилася, садок здичавів, а стежка заросла бур’яном.
– Ось і все, – зітхнув старий, опускаючись на холодний, потрісканий поріг. – Дарма я прожив вік. Немає Щастя на землі.
Сів він, обхопив голову руками й заплакав. Аж раптом відчув він біля ноги щось тепле й живе. Розплющив заплакані очі, глянув – а то маленьке, худе кошеня. Прибилося воно до пустки, шукаючи порятунку від холоду, і тепер терлося об старий чобіт мандрівника.
Петро простягнув свою тремтячу, мозолисту руку і ніжно погладив тваринку. Кошеня вигнуло спинку, заплющило оченята і голосно, довірливо замуркотіло. Цей простий звук розірвав тишу самотності.
І в ту мить розлилося по тілу старого дивне тепло. Він відчув такий глибокий спокій, таку тиху радість від того, що він комусь потрібен, що він вдома, що він живий.
– Боже мій, – прошепотів Петро, пригортаючи кошеня до грудей. – Я шукав Щастя за морями, у чужих краях, у багатстві... А воно весь цей час чекало мене тут, на моєму власному порозі. Воно ховалося не у великих справах, а в теплі, яке ти даєш і яке отримуєш навзаєм.
Зрозумів старий мандрівник, що Щастя – це не скарб, який можна знайти, а світло, яке ти носиш у собі, коли любиш усе живе навколо.