Голка шила, шила – втомилася та й пішла спати на сінник.
День проходить, другий – а вона все не йде. Тоді наперсток сказав нитці:
– Ти тягнулася за нею, от тепер йди, клич її.
Пішла нитка на сінник, а голки знайти не може. Повернулася й каже наперстку:
– Не знайшла я голки. Ти її підганяв, от і шукай її.
Прийшов наперсток на сінник, шукав-шукав, мало сам у сіно не закотився. Повернувся й каже подушечці-гольниці:
– Не знайшов я голки. У тобі вона стирчала, от і шукай її.
Прискакала гольниця на сінник, а голки знайти не може. Повернулася і каже недошитій сорочці:
– Не знайшла я голки. На тебе вона працювала, от і шукай її.
Прийшла сорочка на сінник, піднялася на самісінький верх, а сіно таке м'яке, запашне! Розляглася сорочка – забула, для чого прийшла. Рукава розкинула, комір розкрила – добре їй!
Раптом відчуває, як щось у недошитому боці коле. Схопилася сорочка й побігла світ за очі. А у неї в боці голка стирчить. Побачила нитка з вікна голку і потягнулася за нею. А за ниткою покотився наперсток. А за наперстком пострибала подушечка-гольниця.
Лише ножиці збоку дивляться на все це й сміються.