Жив собі хлопець. Він згодився панові служити доти, доки той не прожене його. Та скупий пан не відпускав хлопця і не проганяв.
– Тоді тебе відпущу, – сказав, – якщо виженеш чортів із болота або принесеш торбинку золота.
Подумав хлопець, що золота не дістане ніде, а чортів, може, як-небудь вижене. Пішов у болото і сів там, грається.
Аж прибігає чорт до нього і питає, що він думає робити в болоті.
– Е-е, – говорить хлопець, – думаю монастир будувати.
Чорт злякався і побіг до старшого чорта із скаргою. Старший говорить до чорта:
– Якщо ти хлопця побореш, то виженеш з болота, а коли він тебе, то буде будувати монастир.
Приходить чорт до хлопця, а той стовпи мурує.
Чорт і говорить:
– Давай боротися. Якщо ти мене побореш, то будеш робити, а якщо я тебе – то вижену з болота.
– Е-е, – говорить хлопець, – ходи спочатку з дідом моїм поборися, а потім зі мною.
Хлопець узяв чорта за руку і водить по лісі. Наткнулись на ведмедя.
– От дивися, – каже хлопець, – мій дід мохом поріс, а спробуй його побороти!
Чорт накинувся бороти ведмедя, а той спросоння як гахне, то чорт аж у свого старшого опинився та говорить, що коли діда не міг побороти, то того і зовсім не зможе. Тоді старший чорт посилає чорта з булавою: хто вище підкине. Як хлопець вище, то буде робити, як чорт – то приженуть хлопця з болота.
Чорт як підкинув булаву угору, то вона годину летіла, а як упала, то вгрузла в землю. Тоді хлопець взяв за кінець булаву, то в нього аж в очах почорніло, бо вона була дуже тяжка. Тоді він почав дивитися в небо. А чорт питає його:
– Чого ти так довго туди дивишся?
– А дивлюся, щоб хмара підійшла, а тоді як шпурну булаву, то будеш тільки й бачити!
Чорт за булаву – та й утік до старшого.
– Добре, що не дав закинути, а то були б ми пропали без булави.
Тоді старший чорт посилає рогатого чорта, що вміє кріпко свистати.
– Йди, – каже, – як ти дужче свиснеш, то виженеш його з болота, а як він – то останеться робити.
Приходить рогатий до хлопця, а той стовпи вже поставив. То чорт питає, що він буде робити.
– Та, – каже, – буду вже верха зводити.
От чорт і говорить:
– Давай, хто дужче свисне: як ти, то будеш робити, а як я, тоді тебе виженем.
Тоді як впер чорт десять пальців у рот, як свиснув, то на дереві листя облетіло. А хлопець говорить:
– А як я свисну, то геть гілля обломиться, тільки заплющ очі.
Коли чорт заплющив очі, хлопець вийняв нагайку і як свиснув по очах, то рогатий опинився аж у старшого чорта.
Тоді старший питає:
– Як там?
Чорт говорить, що він уже стовпи ліпить:
– Як я свиснув, то листя облетіло, а як він свиснув, то були б очі в мене повилазили.
Бачить старший, що нема рятунку, приходить до хлопця сам.
– Здоров, майстер! Ти моїх послів переміг, і я прийшов з проханням. Скільки ти хочеш грошей, щоб перестати ліпити цей монастир?
Хлопець говорить:
– Небагато, оцей капелюх золота.
– Я принесу більше, ніж капелюх.
Хлопець здогадався, в чому справа, взяв і продовбав ямку, встромив туди капелюх, в якому зробив дірку.
Приносить чорт золота торбинку. Як всипав, то бачить, що нема того золота й на дні. Приносить другий раз уже дві торбинки і всипає в капелюх. Насипав повного капелюха.
Хлопець те золото взяв у мішок та й пішов до скупого пана на розрахунок. Розійшовся з паном і більше в панів не служив.