Були у Скандербега великі скарби: меч із чистого золота, золоті обладунки, золота вуздечка й золоте сідло. Усе це він заховав у таємному місці – в печері на перевалі Буелі.
Щоб дістатися до того сховку, треба було ввійти в печеру й піднятися високо-високо, потім спуститися глибоко-глибоко вниз, а тоді знову повернути й довго йти угору безкрайнім мармуровим коридором.
Аби ніхто сторонній не відшукав цього місця і не заволодів його скарбами, Скандербег проказав найсильніше закляття, яке тільки можна вимовити на землі, – закляття, що зв’язувало саму землю. Він промовив:
– Заклинаю тебе, земле: віддай ці скарби лише моїм нащадкам!
І відтоді ніхто й ніколи більше тих скарбів не бачив.