Одруження царевича з кішкою (арабська казка)

***

Одруження царевича з кішкою (арабська казка)

Жив собі цар, і було в нього троє синів. Якось старший син і каже батькові:

– Таточку, я надумав одружитися.

Батько й радить йому:

– Пусти з лука стрілу, де вона впаде, там і візьмеш собі дружину.

– Гаразд,– погодився старший син.

Пустив він стрілу з лука, і стріла впала біля дому візира. І взяв собі царевич візиреву доньку за дружину.

Аж ось і середульший син звернувся до батька:

– Надумав і я, тату, одружитися.

Батько і йому порадив те саме:

– Пусти стрілу з лука. Де вона впаде, там і візьмеш собі дружину.

Пустив середульший син стрілу з лука, і стріла впала біля дому судді. І взяв собі царевич за дружину дочку судді.

Нарешті каже батькові найменший син:

– Тату, я надумав одружитися.

– Гаразд,– погодився цар,– але спершу пусти стрілу з лука, як і твої брати. Де вона впаде, там і візьмеш собі дружину.

Пустив царевич стрілу з лука, і стріла впала коло самісінької печери. Заглянув він у печеру і побачив там кішку.

З подиву повернувся додому й пустив стрілу вдруге. І знову безталанна доля занесла її до печери, де сиділа кішка. Вирішив царевич пустити її втретє й востаннє:

«Пущу стрілу ще раз, і де вона впаде, там і доведеться одружуватися».

Пустив він стрілу втретє й знову побачив кішку.

«Така вже, певно, моя доля,– засумував юнак.– Доведеться-таки брати кицьку».

Взяв царевич собі за дружину кицьку і став жити з нею. Як тільки почне він з нею розмову, щоразу у відповідь тільки й чує нявчання. А як піде з дому, кішка зразу скидає з себе котячу шкіру, а на її місці з’являється красуня й звертається до Місяця:

– Зайди за хмари, Місяцю, щоб я могла стати на твоє місце!

Наварить вона чоловікові всіляких страв, поприбирає в кімнатах і знову надіває котячу шкіру. Повернувшись увечері додому, чоловік радіє ладові в господі та смачним стравам. Одначе дивується:

«Хто ж усе-таки це робить? Дружина? Але ж вона – кішка!»

Пішов якось він до сусідки й запитує:

– Чи не бачила ти, щоб хтось до мене приходив, варив обід і в хаті прибирав?

– Ні! – відказує та йому.

Вернувся царевич додому й почав допитувати кішку:

– Це ти наварила?

А вона тільки:

– Няу-у-у!

– Це ти прибрала в кімнатах?

– Няу-у-у! – відповідає кішка, висотуючи з нього Душу.

По якімсь часі цар-батько звелів кожній з невісток пошити йому новий одяг. Повернувся найменший син додому й заплакав, жаліючись кішці:

– Звелів батько, щоб кожна з невісток пошила йому новий одяг. Брати завтра порадують старого обновами, а чим зможу потішити його я, коли моя жінка – кішка?

А кішка на це тільки:

– Няу-у-у!

Вийшов царевич надвір та й бідкається:

– Ну про що говорити з кішкою!

Як тільки вийшов він з дому, кішка скинула з себе шкіру, потерла обручку, і перед нею з’явився раб, мовивши:

– Я до твоїх послуг, володарко.

Красуня йому й каже:

– Принеси мені найкращий одяг, який тільки є в мого батька. Та щоб весь був розшитий золотом і діамантами!

– Добре,– каже раб,– зроблю так, як ти велиш.

І по якімсь часі він приніс найкращий одяг, який тільки був у її батька.

– А тепер,– звеліла йому красуня,– йди лишень та позаглядай у вікна до моїх невісток, що вони роблять. А тоді почни збирати клапті тканини. Як невістки почнуть питати: «Навіщо тобі це ганчір’я?» ти відповідай: «Моя пані хоче пошити з нього одяг для царя».

– Гаразд,– погодився раб і пішов попід вікнами, збираючи клапті тканини. Побачили його цареві невістки й питають:

– Навіщо тобі це шмаття?

Раб відповів, як і веліла йому дружина найменшого ца-ревича.

– Для дружини найменшого царевича. Вона хоче пошити для царя одяг.

– Геть звідси! – закричали невістки.– Дай Боже, щоб хоч нам вистачило тканини.

Пішов раб до царівни й каже:

– Невістки заборонили мені збирати клапті, бояться, що їм не вистачить.

– Гаразд,– мовила царівна й дала йому одяг для царя, вишитий золотом та діамантами. Пішов раб до царя з цим дарунком найменшої невістки.

– Від кого це? – спитав цар.

– Від дружини твого найменшого сина,– відповів раб.

Здивувалися дружини старших царевичів і почали ви-збирувати клаптики матерії й шити для свекра одяг. Коли одяг був готовий, вони послали його цареві. Побачив той ці дарунки й сказав їм:

– Застеліть ними собі підлогу.

По якімсь часі цар запросив до себе синів:

– Приходьте ввечері зі своїми жінками на вечерю!

– Прийдемо! – відказали сини.

Прийшов додому найменший син та й бідкається перед кішкою:

– Сказав батько, щоб ми прийшли до нього з нашими жінками. Що ж мені діяти? Мабуть, не піду до нього з тобою, щоб не засміяли мене.

А кішка на це тільки:

– Няу-у-у!

Настав вечір. Пішли найстарший і середній брати з дру-жинами до батька. А найменший став під палацом, а заходити досередини не наважується.

А кішка тим часом скинула з себе котячу шкіру, обернулася красунею й промовила до Місяця:

– Зайди-но за хмари, щоб я могла стати на твоє місце!

Потім наділа сукню, розшиту діамантами. А за пазуху поклала золоті курчата. Отак і пішла до царя. Цар вийшов їй назустріч і привітався з нею. Потім усі піднялися нагору й посідали за стіл. Царівна, за пазухою в якої були золоті курчата, потихеньку брала крупинки рису й клала їх за пазуху, годуючи курчат. Побачили це невістки й почали переморгуватись між собою та шепотіти:

– Поглянь, вона ховає їжу за пазуху. Нумо й ми собі ховати!

І вони взялися запихати рис за пазуху. Потім усі підвелися з-за столу, бо почалися танці. Пішла танцювати й дружина найстаршого царевича, та тільки-но зробила кілька обертів, як з неї злетів пояс і з пазухи посипався рис. У залі знявся регіт.

Настала черга дружини другого царевича. Тільки-но вона почала танок, як раптом пояс її розстебнувся і з пазухи посипався рис. У залі знявся неймовірний сміх, а слуги захо-дилися підмітати підлогу.

Нарешті дійшла черга й до дружини найменшого царевича. Вона підвелася й почала танцювати, коли раптом із її пазухи випурхнули золоті курчата й теж почали кружляти в танці. Чоловік її в цей час стояв під вікном. Коли раптом чує:

– Це дружина найменшого царевича!

Царевич дивується:

«Але ж моя дружина – кицька! Піду лишень додому та перевірю >.

Проте кішки дома він не застав, хоч як нишпорив усюди. Єдине, що він побачив, була кошача шкіра. Царевич, не довго думаючи, кинув її в піч.

Почувши сморід паленого, дружина здогадалася, що накоїв царевич.

– Дозволь мені збігати додому, за хвилинку повернуся,– попросила вона царя.

Цар дозволив. Прибігла вона додому й побачила, що царевич палить її шкіру. Крикнула:

– Зупинись! Навіщо ти палиш мою шкіру?

Царевич розгубився і нічого їй не відповів. У руці в нього залишився тільки шматочок шкіри. Царівна схопила його, приклала до чола – і шкіра вмить обернулася на діамант.

З цим діамантом на чолі вона й повернулася до царя.

– Чого ти ходила додому? – запитав той її.

– Я забула свій діамант, а без нього я танцювати не вмію,– відказала вона.

Коли забава скінчилася, цар звелів вигнати дружин старшого та середульшого синів і одружив їх з іншими дівчатами. Довелося піти з двору й візирові та судді – на їхнє місце цар узяв достойніших.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)