Царевич, його шуряки-джини, зачаровані троянди і донька Жовтого царя (арабська казка)

***

Царевич, його шуряки-джини, зачаровані троянди і донька Жовтого царя (арабська казка)

Жив собі цар, і мав він трьох дочок. Та якось викрали їх три зайшлі джини і взяли собі за дружин. Після цього цар почав благати Бога, щоб послав йому сина. На знак вдячності пообіцяв цар пустити медову річку та річку з тіста.

Рано чи пізно, але в нього таки народився син. І наказав тоді володар царства пустити річку з медом та річку з тіста. Почали сходитися до річок люди, черпати добро, аж поки не осушили їх до дна.

Жила в тому царстві бідна бабуся, яка дуже пізно дізналася про річку з медом та річку з тістом. Подалася й вона по царську милостиню, але встигла наповнити тільки маленьку посудину.

Побачивши, як жадібно підбирає бабуся залишки, царевич обурився з її ненаситності й сказав:

– Батько мій зробив усе, що міг: наказав пустити річку з медом та річку з тістом. А ти й досі не наситилася. Ще й про запас гребеш.

І, схопивши камінь, кинув ним у посудину. Посудина розбилася, а бабуся жалібно сказала:

– Я не проклинатиму тебе. У твого батька, крім тебе, нема більш нікого. Нехай Бог зробить так, щоб ти покохав дочку Жовтого царя!

Та царевич не звернув уваги на ці слова старої.

Якось друзі запропонували йому:

– їдьмо побачимо світу.

І тут царевич згадав, що йому пророкувала скривджена стара. Підійшов він до батька й каже:

– Хочу поїхати шукати доньку Жовтогр царя.

– Як же ти покинеш мене самого? – спитав цар.

Та царевич твердо стояв на своєму.

– Я поїду й повернусь разом з дочкою Жовтого царя.

– Гаразд,– погодився цар, зрозумівши, що така воля Божа.

Вирушив царевич у дорогу з друзями. Але невдовзі вони його покинули. Царевич довго їздив чужими краями, аж поки побачив замок. Сів під ним відпочити. У цей час з віконця визирнула невільниця та й каже своїй володарці:

– Пані моя, підійди до вікна й поглянь: он там сидить юнак, схожий на твого брата.

Володарка визирнула з вікна й наказала покликати юнака. На оклик невільниці той підвівся й піднявся нагору.

– Хто ти такий? – питає володарка замку.

– Я – царський син,– відповів царевич.

– Тоді ти – мій брат,– зраділа сестра.– Куди ж лежить дорога твоя?

– Я їду шукати дочку Жовтого царя.

– Незабаром повернеться твій шуряк-джин і може тебе з’їсти,– занепокоїлася сестра.– Куди ж мені тебе заховати?

– Куди хочеш, туди й заховай,– мовив брат.

І володарка замку заховала його за двері.

Раптом насунули хмари, почалася гроза і в кімнату увійшов володарчин чоловік – джин.

– Гм,– просичав він,– чую людський дух.

– Звідки ж тут узятися людині? – відповіла дружина.

Каже їй джин:

– Якщо це твій батько, я уб’ю його, якщо це твоя мати – уб’ю і її, а якщо це твій брат – не зачеплю й пальцем.

– Це мій брат,– зраділа вона.

– То приведи його сюди,– звелів джин.

Привела вона до чоловіка свого брата, а він і питає його:

– Куди стелеться твій шлях?

– Я шукаю доньку Жовтого царя,– признався він. А джин йому каже:

– Якщо знайдеш, то віддаси її мені.

– Добре! – погодився царевич і пішов своєю дорогою. Дійшов він до другого замку і сів відпочити. Виглянула невільниця з вікна й звертається до своєї володарки:

– Пані, там сидить якийсь юнак, схожий на твого брата.

– Поклич його,– звеліла господиня замку.

Невільниця й покликала царевича. Побачивши його, володарка замку питає:

– Чий ти син?

– Я – царевич,– відповів гість.

– Братичку мій любий! – зраділа царівна.– Що привело тебе сюди?

– Я шукаю дочку Жовтого царя,– відказує царевич. І оповів їй свою пригоду.

– Що ж діяти? Невдовзі повернеться твій шуряк,– занепокоїлася сестра.– Куди ж мені тебе сховати?

– Сховай, куди хочеш,– відповів брат.

От сестра й заховала його в скриню. Надворі раптом по-темніло, почало гриміти й невдовзі повернувся її чоловік. Піднявшись нагору, він невдоволено сказав:

– Чую людський дух.

– Звідки ж тут узятися людині? – спитала жінка.

– Якщо це твій батько, я вб’ю, якщо це твоя мати – теж уб’ю, якщо ж брат твій, то не торкну його й пальцем,– мовить джин.

Дружина йому й відповідає:

– Це мій брат.

– То приведи його сюди! – звелів джин.

Побачивши шуряка, він спитав:

– Що привело тебе сюди?

– Я шукаю дочку Жовтого царя,– відповів йому царевич.

– Якщо знайдеш, то віддаси її мені,– сказав джин.

– Гаразд,– погодився царевич і пішов своєю дорогою.

Дійшов він до третього замку. Сів під ним відпочити. З вікна замку визирнула невільниця та й каже своїй володарці:

– Пані моя, там сидить якийсь юнак – викапана ти.

– Поклич його!

Невільниця виконала наказ, і царевич піднявся нагору. Побачивши його, господиня попросила:

– Розкажи, хто ти такий і куди йдеш!

І юнак розповів їй про свій царський родовід і сказав, що шукає дочку Жовтого царя.

– Братичку мій! – вигукнула сестра.– Куди мені тебе сховати? Ось-ось повернеться твій шуряк і з’їсть тебе.

– Сховай, куди хочеш,– відповів брат.

Сестра взяла простирадло, загорнула в нього брата і поставила за двері. Надворі раптом потемніло, загримів грім, і в покої з’явився джин.

– Чую дух людський,– сказав він.

– Звідки тут узятися людині!

– Якщо це твій батько, я вб’ю його, якщо це твоя мати – уб’ю і її, а якщо брат, то й пальцем не зачеплю,– сердито мовив джин.

– Це мій брат,– призналася дружина.

– Тоді приведи його до мене!

Привела вона до чоловіка свого брата, він і питає його:

– Куди лежить твій шлях?

– Я шукаю дочку Жовтого царя.

– Якщо знайдеш її, то віддаси мені.

– Добре,– погодився царевич.– Віддам неодмінно.

І царевич рушив далі. Іде він, іде, коли бачить сад, а в ньому геть усі квіти – жовті та червоні троянди. Ходить він садом, і хочеться йому понюхати чарівні квіти. Понюхав жовту троянду – і вмить став конем. Понюхав червону – знову став людиною.

– Чудово! – мовив царевич.

Зірвавши кілька жовтих та червоних троянд, він пішов до палацу Жовтого царя. Обернувся пташкою і взяв у дзьобик жовту троянду. Саме в той час донька Жовтого царя гуляла зі служницею біля палацу. Раптом прилетіла пташка і поклала жовту троянду на стіну палацу. Побачила це служниця й мовить своїй володарці:

– Недарма кажуть, що тебе й птаство любить, пані моя. Глянь-но, що принесла тобі пташка в дзьобику! Понюхай лишень цю квітку!

Взявши троянду з рук служниці, царівна понюхала її і вмить обернулася кобилою. Служниця побігла до царя, щоб розповісти про цю притичину. Не гаючи часу, цар послав по лікарів. Але ніхто з них так і не зміг був вилікувати царівну. І тоді цар звелів оповісникам оголосити такий наказ:

– Хто вилікує мою дочку, тому я віддам її за дружину! Почувши таке, царевич переодягся за лікаря і, ставши під вікнами палацу, заволав:

– Я лікар! Я виліковую всі хвороби!

– Покличте його сюди! – звелів цар.

Коли юнак з’явився, цар наказав:

– Вилікуй мою дочку!

– Я виконаю твоє бажання тільки тоді,– відповів ца-ревич,– коли ти накажеш відвести її до стайні.

Так і зробили: царівну-кобилу негайно відвели до стайні. Царевич дав їй понюхати червону троянду, і вона зразу ж стала людиною. Юнак привів її до батька й каже:

– Ти повинен дотримати своєї обіцянки і віддати її мені за дружину.

Цар, як і обіцяв, так і зробив: віддав дочку за молодого царевича.

Осідлавши коней, молоді поїхали до першого шуряка. Дружину царевич залишив унизу, а сам піднявся в замок. Тут і питає його джин:

– Чи привіз ти дочку Жовтого царя?

– Як і домовлялися: он вона чекає внизу,– відповів царевич.– Понюхай цю жовту троянду.

Понюхав джин троянду і перетворився на коня. Посадив царевич сестру на коня, і поїхали вони всі втрьох до другого шуряка. Доїхавши до замку, юнак піднявся нагору. Шуряк і питає його:

– Чи привіз ти дочку Жовтого царя!

– Як і домовлялися,– відповів царевич.– Он вона сидить на коні.

Джин зрадів, побачивши царівну, а царевич й каже йому:

– А тепер понюхай цю жовту троянду, її тобі дарує царівна.

Понюхавши її, другий джин також обернувся конем. Посадив царевич і другу сестру на коня, і поїхали всі четверо до третього шуряка.

Як під’їхали під його палац, царевич піднявся нагору. Тільки-но він переступив поріг, як джин і питає його:

- Ну як? Привіз мені дочку Жовтого царя?

– Як і домовлялися,– відповів царевич.– Понюхай цю жовту троянду!

Джин понюхав і відразу ж став конем. Посадив царевич і третю сестру на коня, і всі п’ятеро поїхали до батька. Став царевич перед батьком та й каже:

– Батечку! Я взяв собі за наречену дочку Жовтого царя, а тобі привіз трьох твоїх дочок!

Відтак він підійшов до трьох коней, вивів їх перед царя й дав кожному понюхати червону троянду. Ті одразу ж перетворилися на джинів.

Розлючений цар спитав їх:

– Так це ви украли моїх дочок? Негайно повішайте їх! – наказав він варті. Відтак підійшов до сина й попросив розказати про всі свої пригоди і про те, як йому пощастило врятувати сестер.

Царевич розповів батькові все до найменшої дрібниці, й цар благословив молодят.

І зажили царевич з дочкою Жовтого царя у щасті та доб-робуті. А читачам та слухачам нехай Всевишній пошле здоров’я.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)