Лісорубів син (Тютюнников Анатолій)

***
Переглянуто: 1409Відгуки: 0
КазкиКазки, написані дітьми

Лісорубів син (Тютюнников Анатолій) Початок цієї історії загубився понад п’ятсот років тому в одній із скандинавських країн…

Жив собі лісоруб із сином Зоромдідом. Оскільки батькова праця була нелегкою, то господарством займався хлопець. Якось тато не повернувся з лісу. Отож малому довелося жити самому…

Минуло сім років від часу зникнення батька. І от одного вечора біля хати почулося шарудіння. Парубок запалив свічку, вийшов на ґанок і побачив літнього чоловіка в санях.

– Здоров був, юначе, – стиха привітався старий. – Чи не зустрічалися ми колись?

– Вибачте, та я вас ніколи не бачив.

– Вибачаю, Зоромдіде, бо я – твій батько.

– Як?! – вигукнув юнак. – Заходьте до хати й усе поясніть.

І лісоруб розповів синові, яка доля випала йому на останні сім років життя.

– Пригадую, як, підрубавши столітню сосну, відскочив вбік, але деревина, падаючи, зачепила мене гіллям. Скільки залишався без пам’яті, сказати не можу. Пригадую тільки, що навіть поворухнутися було боляче й відчувалася присутність лося, вовка, лиса, ведмедя... А вперше свідомість повернулася в оселі незнайомих людей. Минав час, господарі турбувалися про мене, лікували, вчили ходити… Навіть не перерахувати всього доброго, що зробили для мене!

– Тату, я такий щасливий, що бачимося зараз і хочу всьому світу віддячити за цю чудову мить і твій порятунок, – гаряче промовив юнак, схопивши в обійми батька.

Старий поміркував хвильку:

– Тоді, Зоромдіде, хай там, куди приведе тебе дорога, завжди розпочинається маленьке свято. А як трапиться нагода – вручай малятам подарунки. Ніхто, ніде й ніколи за цей час не запитав мого імені, а тому буде краще, якщо і ти не говоритимеш свого. Хай величають, як забажають.

Благословив батько сина, й пішов Зоромдід розносити татову вдячність усьому живому на Землі. За довгі дні та ночі в парубка виросла чимала борода й довге волосся, і став він схожим на справжнього дідуся.

Минаючи ліси й луки, гаї та діброви, збирав шишки й горішки, засушені гілки і ягоди, квіти й інші дари природи та складав у торбину. Коли приходив до якоїсь країни, дарував зібрані скарби дітям, а вдячні за подарунки люди називали гостя вигаданими іменами: американці – Санта-Клаус, французи – Пер Ноель, італійці – Баббо-Натале, а також Крискиндлі, Юлетомтс, Ла Бефана та Василиця. Коли ж завітав до наших країв, мандрівника охрестили Дідом Морозом.

Це було дуже давно, та й нині Зоромдід – Дід Мороз – загальний улюбленець. Із його приходом починаємо святкувати Новий рік, вітаючи одне одного і кажучи давні магічні слова: «З Новим роком і новим щастям!» Так само, як і пращури, бажаємо віри, надії, любові рідним, близьким, знайомим і незнайомим людям.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)