Голодна лисиця цілий день никала по кущах, мусила роздобути собі якої-небудь їжі. Оснувала всі кущі, нічого не нагибала. Бігла вона мимо високого дерева, почула, що між густих гілок щось зашелестіло. Вона задрала вгору морду і побачила на дереві тетерева. Довго лисиця на нього поглядала, все хвостом виляла і раз по раз облизувалась. Та тільки біда, що високо він сидів, не можна було до нього добратися. Лисиця зараз же пригадала хитрощі. Задрала вгору голову і каже: «Терентій, я в столиці була, у вашого царя указ добула». – «А що ж там у йому написано?» – спитав тетерев. «Там написано, щоб вам, тетеревам, не стрибать по деревах, а гулять по зелених лугах».
Тільки вона це проказала, чує – недалеко од лісу собака гавкав. Вона спитала тетерева: «А що тобі, Терентій, видно з дерева, хто до нас їде?» – «Та то мужик». – «А ще хто за ним біжить?» – «Лоша». – «А як воно хвіст тримає?» – «Крючком». – «Ага! Ну, прощай, а то мені ніколи, треба до вечора всім птицям прочитать указ!»
Побігла лисиця далі.