– Братику льоде, агей, братику льоде, ви дужчий за всіх?
– Був я дужчий за всіх, та пригріло сонце й розтопило мене.
– Братику сонце, агей, братику сонце, ви дужче за всіх?
– Якби я було дужче за всіх, хіба заступила б мене темна хмара?
– Хмарино-сестрице, агей, хмарино-сестрице, ви дужча за всіх?
– Ох, якби я була дужча за всіх, хіба вода з мого тіла лилася б дощем на землю?
– Братику дощику, ви дужчий за всіх?
– Ні, якби я був дужчий за всіх, земля не поглинала б мене.
– Землице-сестрице, агей, землице-сестрице, ви дужча за всіх?
– Ох, коли б я була дужча за всіх, хіба трава розривала б мені груди?
– Травице-сестрице, агей, ви дужча за всіх?
– Ні, ні, я не дужча за всіх!
Якби я була дужча за всіх, хіба скубли мене вівці?
– Овечко-сестричко, ви дужча за всіх?– Коли б я була дужча за всіх, хіба хижий вовк накидався б на мене?
– Вовчику-братику, агей, вовчику-братику, ви дужчий за всіх?
– Ох, коли б я був дужчий за всіх, хіба мисливець стріляв би мене, щоб напхати мою шкуру половою?
– Мисливчику-братчику, агей, мисливчику-братчику, ви дужчий за всіх?
– Ні, якби я був дужчий за всіх, хіба миша погризла б гніт у моїй рушниці?
– Мишко-сестричко, ви дужча за всіх?
– Ех, коли була б я дужча за всіх, хіба ловив би мене кіт?
– Котику-братику, агей, котику-братику, ви дужчий за всіх?
– Якби я був дужчий за всіх, не терпів би стільки від пса.
– Песику-братику, агей, песику-братику, ви дужчий за всіх?
– Та коли б я був дужчий за всіх, хіба мурашва точила б мій черепок?
– Мурашко-сестричко!
– Слухаю вас!
– Чого у вас така велика голова?
– Від безлічі думок і турбот повсякденних.
– Чого у вас такий тонкий поперек?
– Від щоденної праці.