Казка про срібне блюдечко і наливне яблучко (російська казка)

***

Казка про срібне блюдечко і наливне яблучко (російська казка) Жили собі дід та баба, і було в них три дочки. Дві чепурухи та витівниці, а третя тиха та скромна. У старших дочок сарафани яскраві, каблучки точені, намиста золочені. А у Машеньки сарафан темненький, зате очі ясненькі. У Маші вся краса – русява коса, до землі спадає, квіти зачіпає. Старші сестри – білоручки та ледарки, а Машенька з ранку до вечора за роботою – і вдома, і в полі, і на городі. І грядки поле, і тріски коле, корівок доїть, качок годує. Хто що просить – усе Маша приносить, нікому не мовить ні слова, все зробити готова. Старші сестри вередують та все з Маші глузують. А Маша мовчить. Отак і жили.

Одного разу зібрався старий на ярмарок сіно продавати. Обіцяє дочкам гостинців купити. Одна дочка просить:

– Купи мені, батечку, шовку на сарафан.

А друга просить:

– Купи мені оксамиту червоного.

А Маша мовчить. Батько її й питає:

– А тобі чого купити, Машенько?

– А мені купи, рідний батечку, наливне яблучко та срібне блюдечко.

Засміялися сестри, аж за боки взялися.

– От так Маша, от так розумниця! Та в нашому садку повно яблук, бери, скільки хочеш, а навіщо тобі блюдечко – качок годувати?

– Ні, сестроньки. Я кататиму яблучко по блюдечку, заповітні слова примовлятиму.

– Добре, – каже батько, – нема чого з сестриці сміятися. Кожній до серця подарунок куплю.

От від'ярмаркував старий, сіно продав, подарунки купив. Одній доньці шовку синього, другій оксамиту червоного, а для Машеньки – срібне блюдечко та наливне яблучко.

Сестри радіють, сарафани шиють та все з Машеньки глузують:

– Сиди собі, дурненька, зі своїм яблучком.

Сіла Машенька в куточок, покотила яблучко по блюдечку, сама співає – заповітні слова примовляє:

– Котись, котись, яблучко, по блюдечку, наливне, котись по срібному, покажи мені міста й поля, покажи мені ліси та моря, покажи мені гір висоту та небес красоту, всю рідну Русь-матінку.

Залунав-розлився срібний дзвін, уся кімната світлом освітилася, покотилось яблучко по блюдечку, наливнеє, та по срібному, а на блюдечку видно всі міста, видно всі поля, і полки на полях, і кораблі на морях, і гір висоту, і небес красоту: ясне сонечко за світлим місяцем котиться, зорі в коло всі збираються, лебеді на заводях пісні ведуть.

Задивилися сестри, а самих заздрощі беруть. Стали вони думати-гадати, як би яблучко з блюдечком у сестриці виманити. Та не хоче Машенька нічого, не бере нічого, а щовечора з блюдечком розважається.

Стали їi сестри в ліс заманювати:

– Сестрице-любонько, ходімо по ягоди, матусі та батечку полуниць принесемо.

Пішли сестри до лісу. Ніде ягід нема. Вийняла Маша блюдечко, покотила яблучко, почала співати та приказувати:

– Котись, яблучко, по блюдечку, наливне, котись по срібному, покажи, де полуниці ростуть, покажи, де квіти голубі цвітуть.

Залунав-розлігся срібний дзвін, покотилось яблучко по блюдечку, наливнеє, та по срібному, а на блюдечку видно всі місця лісові. Де полуниці ростуть, де квіти голубі цвітуть, де гриби ховаються, де в криницях води виграють...

Як побачили це сестри лихі – потьмарилося в очах від заздрощів. Ухопили вони палицю сукувату, вбили Машеньку, під берізкою закопали, блюдечко із яблучком собі взяли.

Додому прийшли вони надвечір, повні кошики грибів-ягід принесли та й кажуть батькові й матері:

– Машенька від нас утекла. Ми весь ліс обійшли – її не знайшли, мабуть, вовки її з'їли.

Заплакала мати, а батько каже:

– Покотіть яблучко по блюдечку, може, яблучко покаже, де наша Машенька.

Помертвіли сестри, та треба слухатись. Покотили яблучко по блюдечку – не грає блюдечко, не котиться яблучко, і не видно ні лісів, ні морів, ні гір висоти, ні небес красоти.

На ту пору, в ту годиноньку шукав пастушок у лісі овечку. Бачить – біла берізонька стоїть, під берізкою горбок накопано, а навколо квіти голубі цвітуть. Серед квітів – очерет росте. Пастушок молодий зрізав очеретинку, зробив дудочку. Ще не встиг він дудочку до вуст прикласти, а вже дудочка сама виграє та все приказує:

– Грай, грай, дудочко,

Грай, очеретяна,

Розважай ти молодого

пастушка.

Мене, бідну, загубили,

Молодесеньку вбили

За срібнеє блюдечко,

За наливне яблучко!

Злякався пастушок, побіг на село, людям розповів. Зібрався народ, дивується.

Прибіг тут і Машин батько. Тільки він до рук узяв дудочку, а вона вже сама грає та приказує:

– Грай, грай, дудочко,

Грай, очеретяна...

Заплакав батько й каже:

– Веди нас, пастушок, туди, де ти дудочку вирізав!

Привів їх пастушок у ліс на горбок. Під берізкою квіти голубі цвітуть, на берізці птиці-синиці пісні співають...

Розкопали горбок, а там Машенька лежить. Мертва, та краща за живу, на лиці рум'янець, наче дівчина спить...

А дудочка грає та приказує:

– Грай, грай, дудочко,

Грай, очеретяна,

Мене сестри в ліс заманили,

Мене, бідну, загубили,

Молодесеньку вбили

За срібнеє блюдечко,

За наливне яблучко!

Грай, грай, дудочко.

Грай, очеретяна,

Дістань, батечку,

Кришталевої води

Та з царського колодязя!

Дві сестри-лиходійки затрусились, побіліли, на коліна впали, у всьому призналися. Замкнули їх під залізні замки до царського наказу. А старий в дорогу зібрався, в палац царський по живу воду.

От прийшов він у те місто, до палацу. Тут із ганку золотого сходить цар та й каже йому:

– Візьми, діду, з мого царського колодязя живої води. А як донька оживе, приведи її до мене разом з блюдечком, з яблучком та з сестрами-лиходійками.

Старий радіє, додому везе склянку живої води. Тільки приснув на Машеньку живої води – враз ожила вона, впала батькові на груди. Люди збіглися, заплакали. Поїхав дід із дочками до столиці, до царських палат. Вийшов цар, подивився на Машеньку. Стоїть дівчина, мов весняний цвіт, очі – сонцем сяють, на чолі зорі виграють, по щоці сльози котяться, мов перлини падають.

– А де ж блюдечко та наливне яблучко? – питає цар.

Узяла Машенька блюдечко з яблучком, покотила яблучко по блюдечку, наливнеє, та по срібному. Залунав-розлігся дзвін-передзвін, а на блюдечку одне по одному всі міста російські виставляються, в них полки збираються із знаменами, бойовими лавами шикуються, воєводи перед строями, голови перед взводами, десятники перед десятками. І пальба, і стрільба, дим хмарою став. Котиться яблучко по блюдечку, наливнеє, та по срібному. А на блюдечку море хвилюється, кораблі, наче лебеді, плавають, прапори на них розвіваються, гармати стріляють. І стрільба, і пальба, дим хмарою став – усе від зору сховав. Котиться яблучко по блюдечку, наливнеє, та по срібному, а на блюдечку все небо красується, ясне сонечко за світлим місяцем котиться, зорі в коло всі збираються, лебеді попід хмарами пісні ведуть. Цар з такої дивини все дивується, а красуня сльозами заливається:

– Царю-батечку, візьми моє яблучко і срібне блюдечко та помилуй, не карай сестер моїх.

Взяв її за руку цар та й каже:

– Блюдечко твоє срібне, а серце твоє діамантове. Хочеш бути мені дружиною улюбленою, всьому царству доброю царицею? А сестер твоїх ради тебе я помилую.

У царя ні пиво варити, ні вино курити – всього в погребах багато. От і справили, не гаючись, весілля. Був бенкет на весь світ, так співали – аж зорі з неба впали, танцювали – аж підлогу протоптали. Тут і казці кінець.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)