Було це в давні часи...
Повернулося якось пізно ввечері додому Мишенятко й розповідає:
– Щойно ніс у ніс з сусідським котом зіткнувся!
Захвилювалися миші:
– Ну то як? Розповідай! Далі що?
– Зіткнулися ми лобами, – вело далі Мишенятко, – ну і...
– Який жах! Ну й що далі? – не терпілося дізнатися мишам.
– Розумієте, – зітхнуло Мишенятко і закотило очі. – Така ніч!.. Хмарки по небу біжать, зірочки горять, місяць світить, вітерець теплий віє... І настрій у мене був такий чудовий, такий гарний, що...
– Що? Що? Кажи швидше! Не тягни!
– ...що я кота навіть пальцем не зачепив! Нехай собі живе! – закінчило свою розповідь Мишенятко.
– Ах! Ах, як зворушливо! – запищали миші. – І ми теж ніколи не ображатимемо котів і кішок!..
Так виникла ця красива легенда.
З тих давніх-давен миші ніколи не ображають котів і кішок.