У старому, густому лісі жив химерний борсук на ім'я Бурко. Усі його родичі з ранку до ночі порпалися в землі: шукали солодкі корінці, збирали жолуді, мостили нори сухим листям, ретельно готуючись до довгої зими. А Бурко був не такий. Щойно на ліс опускалася ніч і звірі засинали, він брав маленький сачок, сплетений зі срібного павутиння, і виходив на своє дивне полювання.
Бурко збирав сни.
Він тихо підкрадався до сплячого зайця і ловив над його вухами зеленуватий серпанок – легкий сон про соковиту весняну конюшину. Біля ведмежого барлога він обережно знімав золотисту хмарку – густе сновидіння про липовий мед. А від лисиці брав рудий, теплий і грайливий сон про сонячних зайчиків. Усі ці кольрові дива борсук дбайливо ховав у своїй глибокій норі, ховаючи у глиняні глечики під корінцями.
Сусіди тільки сміялися з нього:
– Ох і дурний ти, Бурко! Хіба сном живіт наб’єш? Прийде люта зима, хуртовина ліс замете, і ти зі своїми порожніми глечиками з голоду пропадеш!
Борсук лише лагідно всміхався в пишні вуса і продовжував свою справу.
Настала зима. Вона видалася напрочуд суворою, довгою і темною. Вітри завивали тижнями, сонце не показувалося з-за важких хмар. Звірям у їхніх норах і барлогах стало неймовірно сумно, холодно і самотньо. Звичайний сон не йшов, а в голові крутилися лише сірі, тривожні думки про весну, яка ніби ніколи не настане.
І тоді Бурко взяв свою торбину з глечиками і пішов у гості. Він заходив до кожної крижаної нори, тихенько відкривав кришечку і випускав кольоровий сон. До ведмедя поплив золотий медовий спогад, до зайців – зелений аромат літа, до пташок, що зимували в дуплах – блакитний сон про безхмарне небо.
І сталося диво! Похмурі зимові домівки наповнилися невидимим світлом і затишком. Звірі спали і щасливо усміхалися, бо їхні душі грілися в кольорових сновидіннях, забувши про люту холоднечу надворі.
Коли ж прийшла справжня весна і сніг зійшов, лісові мешканці першим ділом прийшли до борсука. Вони принесли йому найсмачніші корінці, перші ягоди та свіжі пагони. Відтоді ніхто в лісі не сміявся з химерного Бурка. Всі зрозуміли: щоб пережити найтемнішу і найхолоднішу зиму, іноді потрібна не лише повна комора, а й краплинка кольорового дива, яка не дасть замерзнути серцю.
Літературне опрацювання та ілюстрація – Тая Івна.