– Здається, ми вчора говорили про те, що в старі часи, коли звірі жили, як добрі сусіди , ніхто не міг перемогти у хитрощах Братчика Кролика? – сказав дядечко Римус.
– Так, – відповів Джоель. – Ти саме про це й говорив.
– Ну от, я геть забув, що одного разу і цей хитрун Братчик Кролик дав маху, а Братчик Черепаха збив з нього гонор.
– Як це, дядечку Римусе?
– А ось як, синку.
Стрибав якось Кролик дорогою – стриб-скік! стриб-скік! – а назустріч йому старий Братчик Черепаха. Як же вони зраділи! От Кролик і каже, що він дуже вдячний Братчику Черепасі ще відтоді, як той стрибнув Старому Лису на маківку.
– Так, – сказав Братчик Черепаха, – твоє щастя, що вдалося тобі сховатися в комині. А то б Братчик Лис хутко наздогнав тебе і спіймав.
– Ну, дзузьки, швидше я б його спіймав! Просто мені не хотілося залишати Матінку Мідоус і дівчаток, – відповів Кролик.
Говорили вони, говорили, і почали сперечатися, хто з них найпрудкіший. Братчик Кролик каже, що пережене Братчика Черепаху, а Братчик Черепаха – той об заклад готовий побитися, що пережене кролика.
Сперечаються вони і так і сяк, а потім Братчик Черепаха й каже:
– Гаразд. У мене вдома за каміном заховані п’ятдесят доларів одним папірцем – ставлю їх на те, що я пережену тебе.
І Кролик сказав, що у нього теж є п’ятдесят доларів, і він готовий побитися об заклад, що легко пережене Братчика Черепаху.
От побилися вони об заклад і виклали грошенята, а старого Братчика Канюка обрали суддею. Відміряли вони п’ять миль, наприкінці кожної милі поставили по стовпчику.
Братчик Кролик повинен був бігти великою дорогою, а Братчик Черепаха сказав, що побіжить лісочком. Всі пояснювали йому, що дорогою легше бігти, але старий Братчик Черепаха тримався на своєму.
Покликали подивитись на забаву матінку Мідоус з доньками і всіх сусідів, всі пообіцяли прийти.
Кролик тренувався щодня; він стрибав як коник-стрибунець. А старий Братчик Черепаха – той все лежав у болоті. У нього була дружина і четверо діток, і всі вони були схожі на нього як викапані. Хочеш розрізнити їх – хоч у лупу дивись, та й помилишся.
От настав назначений день, і цього дня старий Братчик Черепаха, і його стара, і четверо діточок – всі прокинулись ранесенько й пішли на місце.
Матінка Черепаха лишилася біля першого стовпчика, дітки біля інших стовпчиків, а сам старий Братчик Черепаха – біля останнього.
Ось почав збиратися народ. Суддя Канюк прийшов, і Матінка Мідоус із дівчатками, і Братчик Кролик пристрибав, святково одягнений: на шиї стрічки, на вухах стрічки. Всі глядачі пішли на дальній кінець доріжки, щоб дивитися, хто першим прибіжить. От настав час, суддя Канюк витягує свого годинника і кричить:
– Панове! Ви готові?
Братчик Кролик відповідає «Так!», і стара Сестричка Черепаха кричить «Так!» зі свого лісочка. Кролик як побіжить! А стара Черепаха потихеньку – додому. Суддя Канюк схопився і полетів вперед, дивитися, щоб усе проходило за правилами. Коли Кролик добіг до першого стовпчика, один синочок Черепахи виповз із лісочка. Кролик гукає:
– Ти де, Братчику Черепахо?
– Повзу, повзу, – відповідає синок.
– Ага! А я попереду! – сказав Братчик Кролик і пострибав ще швидше.
Добіг до наступного стовпчика – другий синок виповзає з лісочка.
– Ти де, Братчику Черепахо? – гукає Кролик.
– Теліпаюсь, теліпаюсь потихеньку!
Як стрибоне Братчик Кролик – вмить прибіг до наступного стовпчика. А тут ще синочок. Потім ще стовпчик і ще синочок. Тільки миля лишилася. Кролик вже думав, що переміг. Тут старий Братчик Черепаха подивився на дорогу і бачить – летить суддя Канюк. Виповз Братчик Черепаха з лісочка, переліз через канавку, пробрався крізь натовп і заховався за останнім стовпчиком.
Підбігає до стовпчика Кролик. Йому не видно було Братчика Черепаху, він і гукає судді:
– Гроші мої, суддя Саричу! Гроші мої!
Тут Матінка Мідоус з доньками як засміються! А старий Братчик Черепаха виліз з-під стовпа і каже:
– Дайте лишень дух перевести, шановні пані та панове. А грошенята таки я виграв!
І справді, прив’язав Братчик Черепаха гаманець собі на шию та й попрямував до дому, до своєї дружини і діточок.
– Але ж це був просто обман, дядечку Римусе!
– Ну, звичайно ж, друже, просто хитрий жарт. Спочатку звірі почали жартувати одне над одним, а від них і люди навчилися, так воно й повелося. Ти дивись гарно, синочку, щоб над тобою ніхто не кепкував так, поки ти молодий. Потім вже буде важче, коли волосся у тебе посивіє, як у старого негра.