Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчинка Весна
Біжить, сміється, сіє трави,
І пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну,
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчинку Весну.
Дерева просять:
– Весно красна,
Розкрий на гілочках бруньки!–
А луки кажуть:
– Кинь-но рясно
По нашій зелені квітки!
І луки буйно зацвітають,
І свіжим листям гай шумить,
А дівчинка росте, зростає
Не щогодини, а щомить.
Це не дитя вже – подивіться
На гарну дівчину струнку!
Вона збирає полуниці
І стиглі вишні у садку.
І, світлом сонячним залита,
Слідкує, щоб усе росло...
Її тепер вже кличуть – Літо,
Хороше Літечко прийшло!
І сонце тепле, й небо синє,
І всюди праця йде на лад.
Вже запашні копиці сіна
На луках вистроїлись в ряд.
А ось веселі, загорілі
Вітають Літо малюки,
І плещуться, й здіймають хвилі
Під тихим берегом ріки.
Дні йдуть – і золота пшениця
Додолу хилить колоски.
Не дівчина вже – молодиця
Виходить в поле залюбки.
Турбот і справ у неї досить,
В роботі їй не заважай:
Це працьовита й щедра Осінь
Збирає добрий урожай.
І яблука зриває гарні.
І груші, й сливи запашні.
І буряки до цукроварні
Везуть з плантацій день при дні.
Вже над землею ходить холод,
І путь відкрито всім вітрам.
– Беріть книжки, ідіть до школи!
Говорить Осінь школярам.
Ще й помахне пташкам привітно:
– До вирію летіти час! –
І жовте листя непомітно
З дерев зриває раз у раз.
Злітає листя. Жовтий килим
Лягає з шурхотом до ніг.
А вже на нього пухом білим
Сідає перший чистий сніг.
Вже зникла дівчина колишня,
І молодиці вже нема...
І тільки бродить в білій тиші
Бабуся лагідна – Зима.
– Ану, – бабуся дітям каже, –
Беріть санчата й ковзанці!–
Сама ж не сяде, не приляже,
Бо стільки справ в її руці:
Вона вкриває льодом води
Усіх ставків, озер та рік,
Під сніг ховає в полі сходи,
Щоб лютий холод їх не пік;
Велить, щоб віхоли гуділи,
Хилили все живе до сну...
І все спочине... І зраділо
Зустріне дівчинку – Весну!