Жив колись на світі дракон. Звали його Комодо.
Він умів вивергати вогонь, і тому всі навколишні жителі його боялися. Почувши його кроки, усі розбігалися і ховалися.
А кроки його було важко не почути, адже Комодо носив одразу три пари черевиків – адже у драконів шість ніг! – і всі шість черевиків разом, та ще кожен черевик окремо, жахливо скрипіли.
Але якось одного разу Комодо зустрів дівчинку Сьюзі, яка його анітрохи не злякалася.
– Навіщо ти вивергаєш вогонь? – запитала вона. – Ти ж лякаєш!
– Ну, – відповів дракон, – я... гм... я не знаю. Якось не думав про це. А що, більше не треба лякати?
– Звичайно, не треба, – сказала Сьюзі.
– Гаразд, не буду, – пообіцяв Комодо.
Вони попрощалися, і Сьюзі пішла додому. Уже стемніло, але ліхтарник Чарлі чомусь не запалював вогнів, і перехожі не знали до пуття, куди їм іти.
Виявляється, Чарлі навіть не вставав у цей день з ліжка. Він перевтомився напередодні ввечері і не встиг ще як слід відпочити. Він міцно спав і жував уві сні бутерброд.
А мер міста, сер Вільям, дуже сердився. Він не знав, як запалити вуличні ліхтарі.
І тут Сьюзі сяйнула гарна ідея. Вона побігла назад, до печери Комодо, і привела дракона в місто. Вони удвох обійшли всі вулиці; дракон вивергав вогонь і запалював усі ліхтарі поспіль.
Жителі міста дуже зраділи. З того часу вони зовсім перестали боятися дракона. І кожен рік, коли ліхтарник Чарлі їхав у відпустку, вони звали Комодо запалювати на вулицях міста ліхтарі.