Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Чарівний ліс (сербська казка)

Казки про:
3794

Чарівний ліс (сербська казка)Жив собі заможний чоловік із сином. Коли хлопець став дорослим, батько сказав:

– Вирушай у подорож світом. Ось тільки поспішай не гроші заробляти, а розуму набиратися. Дізнайся, як живуть і працюють люди.

Дав золотих монет на дорогу, наказавши їх не витрачати даремно, благословив і відпустив.

Мандрував юнак, коли це опинився в одному місті. Дивиться: ведуть чоловіка до в’язниці.

– Скажіть, люди добрі, – звернувся він до оточуючих, – що поганого зробив цей бідолаха?

– Має багато боргів і не може їх сплатити. Тому повинен сидіти за ґратами.

Мандрівник звернувся до суддів:

– Панове, чи можу сплатити борги чоловіка та викупити його з неволі?

– Будь ласка, – почув у відповідь юнак.

Хлопець віддав усі гроші, продав одяг і нарешті зібрав потрібну суму. Судді відпустили в’язня, й вони вдвох вирушили подорожувати світом без копійки в кишені.

Одного разу зголоднілі мандрівники лягли відпочити під деревом.

– Набридло таке життя й тебе шкода, – раптом сказав викуплений чоловік. – Адже не з власної вини страждаєш. Ходімо до моєї названої сестри, чарівниці, хай зарадить нашим бідам.

– Згода.

Довго йшли, нарешті дісталися лісу. Дерева височенні – аж до самого місяця, листочки на них золоті, а гілки – срібні. А посеред галявини палає яскравий вогонь і дим в’ється.

Хлопець, недовірливо оглядаючи все навколо, тільки шепоче:

– Дивина яка…
– Не бійся, – заспокоює товариш. – Ніхто нас не скривдить, адже тут мешкають мої названі сестри з матерями. Зачекай, повідомлю про наш прихід. Тільки запам’ятай: якщо тобі дороге життя, не кажи жодного слова. Будь уважним, адже під золотим деревом збираються чарівниці, щоб вишивати й таночки водити. Якщо помітять, нашлють закляття.

Сказавши це, чоловік мов крізь землю провалився. Минув якийсь час. Юнакові набридло чекати, й він вирішив прогулятися лісом. Раптом дивиться: крилаті дівчата танок водять. Сховавшись, хлопець хотів поспостерігати за красунями, та, на біду, одна з них помітила непрошеного гостя й наслала чари. Тієї ж миті бідолаха осліп та онімів.

Невдовзі на крилах прибув товариш, дістав маленьку сопілку, сів на дереві й заграв. З усіх боків почало злітатися стільки чаклунів і чарівниць, братів і сестер названих, що й не злічити. Подалися вони шукати в лісі цілющі трави, щоб вилікувати юнака. І справді, незабаром гість одужав.

Крилаті дівчата почали вмовляти красеня лишитися з ними, обіцяючи оженити на найвродливішій чарівниці.

Хлопець подумав-подумав і сказав:

– Дякую вам усім, але на мене чекає старий батько. Багато чому навчився, мандруючи світом, і у вас хорошу науку здобув. Найкраще там, де серце лишилося. Моє – в батьківському домі.

Повернувся юнак до тата мудрим і спокійним та з чарівними подарунками. Незабаром зустрів дівчину, з якою створив гарну сім’ю, і жили вони у щасті й коханні.