Блакитне світло (Брати Ґрімм)

***

Блакитне світло (Брати Ґрімм) Був собі солдат. Довго й вірно служив він своєму королю, та коли війна скінчилася і він, увесь зранений, не міг далі служити, король сказав йому:

– Іди собі додому, ти мені більше не потрібний. Платити я тобі не буду. Гроші у мене отримує той, хто мені за них служить.

І солдат пішов, думаючи тяжку думу: як заробити собі на шматок хліба? Йшов він цілий день, а надвечір прийшов до лісу.

Коли вже зовсім смерклось, він побачив світло й попростував туди, а там стояла хатина, де жила відьма.

– Пусти мене переночувати і дай трохи пити й їсти,– сказав солдат до неї,– бо я зовсім охляв.

– Он чого забажав! – вигукнула відьма.– Хто ж це годуватиме втеклого вояку? А проте я буду милостива і впущу тебе, коли зробиш те, чого я зажадаю.

– А чого ж ти жадаєш? – спитав солдат.

– Ну ось завтра вранці скопаєш мені город.

Солдат погодився і другого дня ревно копав цілий день, але до вечора не зміг усього скопати.

– Я вже бачу, що всього не скопаєш сьогодні. Ночуй іще одну ніч, а завтра нарубаєш і наколеш мені віз дров.

Другого дня солдат зробив цю роботу, а ввечері відьма звеліла йому залишитись іще на одну ніч.

– Завтра ти повинен зробити мені ще одну дрібну роботу: он там за хатою є старий безводний колодязь, туди впав мій каганчик, що світиться блакитним світлом і не гасне, от ти мені й дістанеш його.

Вранці повела його стара до колодязя і спустила в коробі на дно. Солдат знайшов блакитне світло і подав знак відьмі, щоб піднімала короб. Вона потягла за мотузку, та коли короб уже піднявся мало не до самого верху, простягла руку вниз і хотіла взяти блакитне світло.

– Ні,– сказав солдат, здогадавшись про її лихий намір,– я тобі віддам світло тоді, як ступлю обома ногами на тверду землю.

Відьма страх як розлютилася, пустила мотузку й пішла геть, а солдат так і гепнув на дно колодязя. Правда, дно було вогке і м’яке, тому він не забився, і блакитне світло не погасло, та що з того? Солдат добре бачив, що смерті не минути. Трохи посидів, дуже засмучений, потім знічев’я лапнув за кишеню і намацав люльку – в ній ще було трохи тютюну.

«Це буде моя остання втіха»,– подумав він, припалив люльку від блакитного світла і пустив з рота дим. Коли того диму стало повно в колодязі, з’явився перед солдатом маленький чорний чоловічок і спитав:

– Що накажеш, мій володарю?

– А що я тобі можу наказувати?– відповів солдат у великому подиві.

– Я мушу все робити, що ти забажаєш,– сказав чоловічок.

– Тоді гаразд, – мовив солдат. – Найперше допоможи мені вилізти з цього колодязя.

Чоловічок узяв його за руку й повів підземним ходом, але не забув прихопити блакитне світло. Дорогою він показав солдатові скарби, що їх нагромадила там відьма, і солдат набрав собі золота й інших коштовностей стільки, скільки міг піднести.

Вийшовши на денне світло, солдат сказав чоловічкові:

– А тепер іди зв’яжи стару відьму і відведи її на суд.

Невдовзі відьма нестямно завиваючи, вихором промчала повз нього на дикому коті.

За мить повернувся чоловічок і доповів:

– Усе виконано, володарю. Відьма вже висить на шибениці. Що робити далі?

– Поки що нічого,– відповів солдат. – Можеш іти додому. Тільки з’явись негайно, як покличу.

– Коли буду тобі потрібен,– сказав чоловічок,– то запали тільки люльку від блакитного вогника, і я вмить стану перед тобою.

І зник з очей.

Солдат вернувся до міста, звідкіль прийшов. Там купив собі найкраще вбрання, зайшов до заїзду й звелів хазяїнові якнайрозкішніше обставити кімнату. А як кімната була готова, оселився в ній, покликав чорного чоловічка й сказав:

– Я служив королю вірою й правдою, а він звільнив мене з війська, і довелося мені голодувати. Ось і я хочу йому помститися.

– Що ж я маю зробити? – спитав чоловічок.

– Пізно ввечері, як королівна ляже спати, принеси її сюди, хай мені служницею буде.

Чоловічок відказав:

– Для мене це легке діло, але для тебе це річ небезпечна. Коли довідаються, буде тобі лихо.

Як вибило дванадцяту годину, двері відчинилися навстіж, і чоловічок приніс королівну.

– Ага, ти вже тут?– гукнув солдат до королівни.– Ану швиденько до роботи. Бери віника й замети кімнату.

Коли вона впоралася, солдат сів у крісло, простяг ноги й наказав:

– Роззуй мене!

Потім звелів почистити й наваксувати чоботи. Королівна робила все, що їй було сказано, покірно, мовчки, з напівзаплющеними очима. А як заспівали перші півні, чоловічок відніс її назад до королівського палацу й поклав у ліжко.

Уставши вранці, королівна пішла до батька й розповіла, який дивний сон їй приснився.

– Ніби мене щось швидко перенесло вулицями до кімнати якогось солдата, і я мусила бути йому за служницю, робити всіляку чорну роботу: замітати кімнату, чистити чоботи. Це був лише сон, але я така стомлена, ніби й справді все те робила.

– А може, це й не сон, а правда,– сказав король,– Я тобі дам одну пораду. Набери гороху в кишеню і зроби в ній невеличку дірочку. Як тебе понесуть туди знову, горох сипатиметься крізь дірочку, і на вулиці залишиться слід.

Але під час тієї розмови чорний чоловічок стояв невидимий позад короля і чув усе. Отож уночі, коли він знову ніс вулицями сонну королівну, з кишені у неї хоч і сипався горох, але сліду ніякого не позначив, бо хитрий чоловічок ще звечора скрізь на вулицях понасипав гороху, і другої ночі королівна теж мусила прислуговувати солдатові до перших півнів.

А король уранці послав своїх людей шукати сліду, та марне діло: по всіх вулицях бідняцькі діти збирали горох і кричали:

– Сьогодні вночі горохвяний дощ ішов!

Тоді король сказав:

– Треба придумати щось інше. Лягай спати не роззуваючись, і як будеш вертатися звідти, сховай там один черевичок, а я вже його розшукаю.

Чорний чоловічок і це підслухав і, коли солдат увечері наказав принести королівну, порадив йому не робити цього, бо проти таких хитрощів він не знає засобу. А як знайдуть у кімнаті черевичок, то буде солдатові непереливки.

– Роби, що тобі наказано,– відповів солдат, і королівна мусила й третю ніч прислуговувати йому, але перед тим, як вертатися, вона сховала черевичок під ліжком.

А вранці король звелів шукати по всьому місту черевичок своєї доньки. Черевичок знайшли в солдатовій кімнаті. А сам солдат, за порадою чорного чоловічка, втік із міста. Та його скоро наздогнали й кинули у в’язницю. Втікаючи, він з поспіху забув у заїзді найголовніше – блакитне світло й гроші – і мав при собі в кишені лише однісінького червінця.

І ось стоїть він у важких кайданах біля вікна своєї темниці, коли бачить – іде вулицею його товариш. Солдат постукав у шибку і, коли товариш підійшов, сказав йому:

– Ось тобі червінець, будь ласкав, принеси мені невеличкий клуночок, що я забув у заїзді.

Товариш швиденько збігав і приніс клуночок.

Тільки-но солдат залишився сам, він запалив люльку і викликав чорного чоловічка.

– Не бійся нічого,– сказав той до солдата,– йди, куди тебе поведуть, не опирайся, тільки візьми з собою блакитне світло.

Другого дня солдата судили і, хоч він не вчинив ніякого злочину, судді присудили його до страти.

А коли його повели до шибениці, він попросив у короля останньої ласки.

– Якої ж?– спитав король.

– Щоб дозволили мені дорогою викурити люлечку.

– Викури хоч і три люльки,– сказав король,– але не сподівайся, що я тобі подарую життя.

Солдат видобув люльку і припалив до блакитного світла, а як пустив з рота дим, перед ним з’явився чоловічок із кийком у руці й спитав:

– Що накажеш, мій володарю?

– Відлупцюй мені отих неправедних суддів та їхніх посіпак так, щоб на землі валялися. Не пожалій і короля, що так негарно зі мною повівся.

Як заходився чоловічок лупцювати! Кийок, наче блискавка, застрибав, сюди-туди, вправо-вліво, вгору-вниз, і кого лишень торкнеться, той на землю й валиться, впаде й боїться ворухнутись.

Король злякався, почав благати, щоб йому подарували життя, і віддав солдатові й своє королівство, і доньку за дружину.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)