Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Багач без носа (українська народна казка)

Казки про:
1552

Багач без носа (українська народна казка) У старі часи в одному селі жили три брати – бідняки. Нема чого всім їм удома сидіти, і найстарший каже:

– Піду я служити до багача, може, щось зароблю.

А той багач був дуже хитрий. Каже йому:

– Візьму тебе на рік і добре заплачу за службу, як будеш справуватися. Лише домовимося так, що ні я на тебе, ні ти на мене не маєш злитися. Якщо ти на мене розлостишся, то я тобі ніс відріжу, а як я на тебе, то ти – мені.

– Хай буде!

На другий день посилає його багач до лісу дрова заготовляти. Каже:

– Ти йди, а сніданок я тобі винесу.

Рубає наймит до передполудня, рубає до полудня – вже кишки марш грають, а їсти ніхто не несе. Аж надвечір виходить до нього багач.

– Обід тобі несу, – каже він.

– То аж тепер їсти несете, як я цілий день голодний?

– Чи ти не злий на мене?

– Та як не злитися?!

Свиснув багач, прибігли гайдуки, зловили наймита, і прийшов він додому без носа.

Йде до багача середущий брат. Погодився він служити до осені на таких самих умовах, що й старший.

На другий день дав йому багач щось перекусити й посилає в поле косити. Косить він, косить, вже полудень, а обіду нема та й нема. Аж надвечір виносить багач їсти. Каже наймит:

– То аж тепер їсти несете?

– Не міг швидше. А ти злишся?

– Та як не злитися, як я досі голодний кошу?! Багач свиснув на гайдуків, притримали наймита, і – тут же позбувся він носа.

Увечері подивився на безносих братів наймолодший, і злість його взяла. Каже їм:

– Ви обидва дурні. Хоч я наймолодший, але будете видіти, що я з ним зроблю.

Прийшов до багача і на тих самих умовах погодився служити, поки зозуля закує.

На другий день дав йому багач поснідати і посилає пшеницю молотити. Молотить він до полудня, а багача з обідом не видно. Кинув наймит ціп, а сам береться пшеницю вітрити. Навіяв мішок зерна, кинув на плече й пішов до корчми. Наївся там, напився, прийшов до стодоли, ліг і спить.

Надвечір приходить багач і питає:

– Ти чого не молотиш, а спиш?

– А що вам?

– Та нічого. їсти тобі приніс.

– Я не хочу їсти.

– Ти, напевне, вже наївся і напився?

– А що? Мав голодний молотити? Чи, може, ви злитесь?

Прийшов багач з обідом додому і каже жінці:

– З цим вже так не вийде, як з тими двома. Завтра я йому таку роботу дам, що до гробової дошки запам’ятає.

На другий день спускає пса і каже наймитові:

– Впрягай воли і ори поле в той бік, куди пес побіжить.

А наймит був недурний. Взяв з собою добрий шмат м’яса, добре пса погодував, прив’язав його до плуга, волів пустив пастися, а сам спав аж до вечора. Приїздить він додому, а брами багач позамикав. Пес – через пліт і до буди, а воли не перескочать за псом.

Узяв він сокиру, порубав волів і поскладав на купу коло пса. Входить до хати, а багач каже:

– Давай, жінко, нам вечеряти. Сіли їсти, а багач питає:

– Скільки виорав? Чвертку, дві?

– Дідько знає, скільки виорав. Куди біг пес, туди й орав.

– А воли де?

– Там, де пес.

– Ти, певно, волів порубав?

– А що я мав робити? Як я приїхав, то брами були позамикані. Ви ж самі казали, аби воли за псом ходили. Пес через пліт перескочив, а воли не могли. Мусив я їм якось допомогти. Чи ви злі?

– Ні, ні. Зажурився багач:

– Що маємо, жінко, з цим наймитом робити? Таж він нас з торбами по світу пустить... Їдьмо завтра до міста, а йому скажемо, аби нам такого м’яса зварив, що ще ніхто не їв і їсти не буде. І аби нам такий міст збудував, що ще ніхто подібного не видів і видіти не буде. А коли ми будемо повертатися з міста, то аби нам вночі будо видно по нім їхати.

Поїхали вони до міста. Наймит забив пса, наварив з нього м’яса – вже є таке, що ніхто не їв і їсти не буде. Пішов до стайні, побив усіх овець і баранів, поскидав у млинівку – вже є міст. Смеркається, і чує, що їдуть з міста господарі. Вибігає він надвір і запалює стодолу.

Ще далеко до дому, а багач каже:

– Видно нам, жінко, їхати.

Доїжджають до броду, а там міст з побитих овець.

– Зробив наймит такий міст, що ще ніхто не бачив і бачити не буде.

Увійшли до хати, а наймит подає їм собачу голову.

Господар відсуває і каже:

– Спалив ти нам, наймите, стодолу, знищив овець і баранів і подаєш на вечерю таке, що ніхто ще не їв і їсти не буде. Вороже темний! Що ти наробив? Та я би з тебе паси дер за це!

Наймит не сказав нічого, лише відрізав багачеві ніс і пішов собі додому.

І на цьому казці кінець.