Кажуть, у давні часи барс жив біля річок та озер і любив рано-вранці приходити на берег, щоб поласувати заснулою рибкою або й живою, що її хвилі викинуть на пісок. Якось приходить барс до річки й раптом бачить здоровезну потворну рибину з великою головою, крихітними очицями та з плавниками мало не на всю довжину рибини. Рибина лежала на березі, майже до половини вистромившись із води.
Барс питає:
– Ти що за чудовисько? Як тебе звуть?
– Мене звуть Гутар, значить, минько. Мене всі знають, усі люблять. Я не з послідущих! – хрипким старечим голосом озвалася рибина.
– А чим же ти славен? У чому твоє завзяття? – питає барс.
А минько йому:
– Зі мною ніхто змагатися не може! Я за годину сімсот сім заток обпливу, знаю, що в кожній є.
– Та хіба ж це завзяття! Я сімдесят сім гір устигну оббігти швидше, ніж ти свої затоки обпливеш, нічого не промину, все як Є побачу! - хвалиться барс.
Прикро стало минькові, що цей чванько, куди молодший од нього, так перед ним вихваляється.
Розсердився й каже хрипким голосом:
– Ану, давай поб’ємося об заклад: хто з нас швидше встигне дістатися до затоки – ти чи я! Ти біжи берегом, а я попливу водою; біжи й питай: «Чи ти вже тут, миньку?»– Згода! – каже барс.– Та як хто з нас хоч трохи запізниться – хай супротивник його з’їсть!
– Ну, що ж! Як так, то й так! – прохрипів минько.
– А в мене таки є чим з’їсти тебе! – півголосом загарчав барс і ошкірив свої гострі зуби.
Не злякався минько й роззявив свою здоровенну пащеку.
– Ковтну тебе, мов черв’яка, навіть і зубами не зачеплю! – мовив глумливо.
Почали змагатися. Минько по воді пливе, барс по землі біжить. Куди прибіжить, де спитає: «Ти тут, миньку?» – скрізь чує хрипкий голос: «Давно вже чекаю на тебе! Давно!»
Чим довше змагаються, тим більше барс відстає. Захекався, язика висолопив з утоми... Нарешті прибігає до останньої затоки – аж бачить: минько виглядає з води, вже й гострозубу пащу роззявив.
Зрозумів барс, що зараз загине, перелякався на смерть та як чкурне в ліс!
А минько глумливо прохрипів йому вслід:
– Усе одно колись та прийдеш і до нас! Тоді начувайся!
Відтоді барс уже не ходить по рибу на береги річок та озер. І дітям своїм заборонив. Каже: .
– Ніколи не підходьте близько до води, бо там ваша загибель!