Абіда-Батор (бурятська казка)

***

Абіда-Батор (бурятська казка)

Колись у давнину жили-були бідний пастух зі своєю дружиною. Народився у них син, і назвали вони його Абідою. Хлопчик ріс не щодня, а щогодини.

І виріс Абіда дужим і хоробрим батором. Швидше за інших їздив Абіда верхи, краще за інших стріляв, найбільшу здобич приносив з полювання. І почали люди говорити, що треба настановити Абіду ханом, бо теперішній хан злий, боягузливий і заздрісний.

Почув хан про це й намислив занапастити Абіду. Наказав йому їхати на захід. Туди, де жив страшний десятиголовий змій. Хан звелів Абіді спіймати і привезти змія. Рано-вранці мусив Абіда вирушити в дорогу. Вночі бачить Абіда сон. Неначе їде він степом, а назустріч йому сивий іде дідусь і тримає за вуздечку чалого коня. Підходить старий до Абіди, простягає йому вуздечку і каже: «Бери собі цього коня. Він стане тобі у пригоді, баторе». Прокинувся Абіда, чує – ірже кінь. Осідлав Абіда коня і поскакав на захід. Несподівано кінь зупинився. Дивиться Абіда і бачить попереду величезну гору.

А чалий кінь йому і каже:

– Це – не гора, це – змій, який має десять голів. Дев’ять голів – великі, а десята – маленька. Вона – його найнебезпечніша голова. Якщо зумієш збити саме цю голову, інші тобі нічого вже не заподіють. А ти тоді тримай змія міцно й тягни за собою.

Так Абіда і зробив. Помчав на своєму чалому коні назустріч змію. Вирвав дерево з корінням та й розбив цим деревом най. меншу і найважливішу голову змія.

Незабаром почули в ханській юрті гуркіт. Та такий гучний що аж стіни тряслися. Злякався хан, послав слугу подивитися, що воно там так гуркоче. Повернувся слуга і каже – Це Абіда їде і тягне за собою змія страшного, який має десять голів.

Виконав Абіда наказ хана. Але хан не заспокоївся. Знову кличе до себе Абіду-батора і каже:

– Чув я, що водяний хан має чарівну дочку-красуню. Хочу з нею одружитися, але батько не віддає її за мене. Ти довів усім, що ти – найхоробріший батор. Тож наказую тобі їхати до водяного хана і привезти мені його дочку.

Знов осідлав Абіда свого чалого коня і поїхав далеко-далеко, аж до великої гори. Ні птиця не перелітає через цю гору, ні звір не видирається на її вершину. Зупинився чалий кінь і каже своєму господарю:

– Дарма, Абідо, зараз покличу я свого друга, вільного степового вітра. Він допоможе нам.

Голосно заіржав кінь. Далеко в небі з’явилася хмара.

– То вітер жене до нас хмару,– каже кінь.

Опустилася хмара на землю, підхопила Абіду з конем і понесла через велику гору. Далі попрямував Абіда. Нарешті бачить широке море. Зупинився чалий кінь, голосно заіржав, б’є копитами. Захвилювалося море, і вийшов з нього в дорогих шатах, прикрашених коштовним камінням, водяний хан.

– Знаю, Абідо,– каже хан,– навіщо ти прийшов до мене. Але спершу повинен виконати три мої умови: перемогти трьох моїх баторів у змаганнях зі стрільби, боротьби і перегонів. Якщо не переможеш моїх баторів, не бачити тобі моєї дочки.

Почалися змагання. Увіткнули залізну голку в колоду, від’їхали від колоди на місяць їзди назад і почали стріляти. Першим стріляв батор водяного хана. Два дні цілився він, а на третій випустив стрілу. Але не долетіла стріла до цілі. Настала черга Абіді-батору стріляти. Три дні цілився Абіда, на четвертий випустив стрілу. Влучила стріла в самісіньке вушко голки.

Наступного дня з’явився до Абіди найсильніший батор водяного хана. Три дні боролися Абіда і батор, нарешті притиснув Абіда батора до землі. Тріснула земля, і провалився водяний батор під землю. Насилу його дістали звідти.

Настав день останнього змагання. Прискакав третій батор водяного хана. Поїхали вони разом з Абідою у степ. Наздо. гнав водяний батор Абіду. Та раптом повіяв дужий степовий вітер. Почав він дути назустріч водяному батору. Знову переміг Абіда.

Не хотів водяний хан віддавати красуню-дочку, та що вдієш. Знову захвилювалося море, і вийшла з нього чарівна красуня. Взяв хан дочку за руку, підвів до Абіди і каже:

– Повертайся спокійно додому. Твій злий хан більше не буде перешкоджати тобі. Ось тобі посаг – чарівна скринька Коли прийдеш додому, відкрий її.

Радісний поскакав Абіда з красунею-дівчиною додому. Коли під’їхали вони до старої юрти його батьків, відкрив Абіда скриньку. Вийшли з неї коні, корови, вівці. Безмежною була радість батьків. З радістю прийняли вони наречену свого сина Злий хан зник назавжди, і люди зробили ханом Абіду. Абіда побудував нову юрту, де жив щасливо з батьками і дружиною багато-багато років.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)