Санний потяг (датська казка)

***

Санний потяг Один король мав доньку, сумнішої від якої в усьому світі не знайдеш. Не засміється, не всміхнеться – хоч що роби! Цілісінькими днями плаче та журиться, супиться та хнюпиться. Тому дівчину і прозвали – Хнюпа.

Якось правитель оголосив: «Хто розсмішить принцесу, той стане її чоловіком і отримає півкоролівства на додачу. А якщо не вдасться – обмажуть смолою, виваляють у пір’ї та виженуть із соромом!»

З’явилося немало бажаючих спробувати щастя. Як тільки не потішали красуню, як не веселили – даремно. Принцеса все більше журилася та хнюпилася.

Одного разу про королівський указ дізналися три брати: Педер, Палле й Еспер.

– Щастя саме до нас пливе! – вирішили хлопці. – Тільки й роботи – принцесу розсмішити.

– Я розвеселю красуню! – заявив Педер.

Мати дала сину вузлик їжі, батько – гаманець із грішми, й той вирушив у дорогу. Минуло чимало часу, поки парубок дістався курганів Ос. Дивиться, а назустріч – бідна бабуся із санчатами.

– Здрастуй, парубче! – привіталася старенька. – Чи не поділишся хлібцем і монеткою?

– Поглянь, чого захотіла! – розгнівався Педер. – Хліба та грошей у самого мало, а йти ще як довго!

– Не буде тобі ніякого шляху, – пробурмотіла ображена бабуся.

Діставшись королівського двору, Педер розпочав виконувати найсмішніші пісні, сподіваючись звеселити красуню. Заспівав одну, другу, третю... Хоч би всміхнулася принцеса. Тоді невдаху обмазали смолою, в пір’ї виваляли та з ганьбою вигнали.

– Може, Палле пощастить, – вирішили батьки й зібрали середнього сина в дорогу.

Біля курганів Ос хлопець зустрів бабусю із санчатами. Відмовивши старенькій у хлібові та монетці, Палле спіткала доля старшого брата: повернувся додому у смолі та пір’ї.

Почав і молодший син у дорогу лагодитися.

– Невже гадаєш, що тобі пощастить більше, ніж братам? – відмовляли батьки впертого хлопця.

Молодець наполягав на своєму. Тоді мати дала торбинку з їжею, а батько – гаманець. Вирушив Еспер у дорогу, а прибувши до курганів Ос, зустрів бабусю із санчатами.

– Здрастуй, юначе! – привіталася старенька. – Чи не даси хлібця та монетку?

– Із радістю!

– Візьми в подарунок мої санчата, – запропонувала бабуся. – Щойно скажеш: «Чик-чирик, пташко!» – й одразу ж поїдуть. Мовиш: «Тпру!» – зупиняться. А якщо хтось торкнеться санчат, то накажи: «Тримай!» І бідолаха не відірветься від них, поки не накажеш: «Відпусти!»

Еспер подякував за подарунок і вигукнув:

– Чик-чирик, пташко!

І тут санчата понеслися так стрімко, немов запряжені парою коней.

Увечері Еспер вирішив переночувати в заїзді. Віз же на полозах узяв із собою в кімнату та міцно прив’язав до ліжка, щоб не втік.

Дивним транспортом зацікавилися три служниці. Уночі, коли всі поснули, одна з них тихцем прокралася до кімнати Еспера. Щойно торкнулася санчат, як парубок крізь сон пробурмотів:

– Тримай!

І ось дівчині вже не відірватися. Стоїть і з місця зрушити не може. А Еспер навіть не прокинувся, лише повернувся на інший бік.

Невдовзі друга служниця ввійшла до кімнати. Ледь торкнулася санчат, бажаючи звільнити товаришку, як Еспер знову пробурмотів:

– Тримай!

Стоять удвох і ворухнутися не можуть. А незабаром третя дівчина до них приєдналася.

Рано-вранці, коли ще всі спали, Еспер зібрався в дорогу. Довелось і дівчатам рушити слідом за санчатами, а вони – тільки в нічних сорочках.

– Чик-чирик, пташко! – наказав хлопець.

І полетіли санчата. Біжать слідом бідолашні служниці, щоки в них від сорому палають, а сльози градом котяться.

Їхав Еспер повз млин. Мірошник із сином побачили незвичайний потяг і завмерли від подиву.

– Гей, безсоромниці, бігаєте в одних сорочках за парубком! – крикнув мірошник служницям.

Схопив останню дівчину за руку й тягне назад. Аж тут Еспер крикнув:

– Тримай!

І вже старому чоловіку не вирватися. Довелося за служницями бігти.

– Батьку, куди Ви? – ще дужче здивувався син. – Не личить Вам за дівчатами ганятися!

Підбіг до санчат і схопив тата за руку.

– Тримай! – наказав Еспер.

Уже й парубок за всіма біжить.

Край села майстер коня підковував. В одній руці тримав кліщі, а у другій – оберемок сіна, щоб тварину підгодовувати. Побачивши самохідний потяг, зареготав і – хап мірошниченка за одяг.

– Тримай! – гукнув Еспер.

Довелося й ковалю слідом податися, тільки оберемок сіна за ним волочиться. Мчать санчата, а назустріч гуси біжать. Побачили сіно, крила розпустили й – до санчат.

– Тримай! – уже і птахи не відстають.

Нарешті санний потяг долетів до міста та тричі об’їхав королівський палац. Що тут було! Служниці в сорочках голосять, мірошник бідкається, син плаче, коваль регоче, а гуси гелгочуть і сичать. На шум і галас збіглися всі мешканці. Король із донькою також вийшли подивитися. Глянув правитель і не повірив: принцеса Хлюпа так сміється, що аж сльози з очей градом котяться.

– Тпр-р-ру! – наказав Еспер.

І санчата зупинилися.

– Відпусти!

Тут кинулися врозтіч гуси, коваль, мірошник із сином і служниці.

А хлопець підійшов до принцеси:

– Ага, красуне, смієшся! Відтепер будеш моєю дружиною.

Ось так Еспер оженився на принцесі Хлюпі й отримав півкоролівства на додачу.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)