Давно-давно були такі мухи, що від них люди вмирали. І чорт видумав тютюн. Як запалиш його, то муха до людини не наближається.
Засіяв чорт тютюном ціле поле. Їде тим полем чоловік, а чорт кричить:
– Ей, чоловіче добрий, чого тут їдеш? Тут мій посів.
Та підходить до чоловіка й каже:
– Вгадай, що це за бур’ян я посіяв.
А чоловік зроду не бачив тютюну і не знає, що це. Чорт каже:
– Даю тобі строк до завтра. Як завтра не скажеш, що це за бур’ян, то вб’ю тебе.
Приїхав чоловік додому і зажурився. Завтра має його чорт убити, бо він не знає, що то за бур’ян. Іде Іван дорогою і журиться. А назустріч йому баба.
– Чого ти, Іванку, зажурився?
– Біда, бабусю. Їхав я сьогодні полем і заїхав у якийсь чортівський посів. Не знаю, що там чорт посіяв, а він сказав, що як і завтра не буду знати, то вб’є мене.
Баба каже:
– Іване, дай сто карбованців золотом, то скажу тобі завтра, що то за бур’ян.
– Добре, дам.
Іде баба на другий день на те поле і починає виривати посіяний чортом бур’ян. А чорт біжить та й кричить:
– Бабо, що ж ти робиш?! Це ж я посіяв тютюн.
– Що за тютюн, – питає баба, – що робити з ним?
А чорт їй каже:
– Ти ж знаєш, що є такі мухи, від яких люди вмирають. А як пустиш дим від цього тютюну, то всі мухи тікають.
Приходить баба додому і каже Іванові:
– Як підеш у поле, то кажи чортові, що то тютюн. Що дим з нього відганяє мух.
Пішов Іван у поле, а чорт питає:
– Ну, Іване, що це за бур’ян?
– Це тютюн, – каже Іван.
– Нащо цей тютюн? – питає чорт.
– А від тих мух, що кусають людей.
– Добре, – каже чорт, – як угадав, то йди додому.
Іван прийшов додому і заплатив бабі сто карбованців.
І відтоді люди знають тютюн.