Жива вода (Брати Ґрімм)

***

Жива вода (Брати Ґрімм) Жив колись король; був він хворий, і ніхто вже не вірив, що він зможе колись одужати. А було у короля три сини, ось засмутилися вони через ту хворобу, зійшли вниз у королівський сад і заплакали. Але зустрівся їм у саду якийсь старий, став про їхнє лихо питати. Вони йому кажуть, що батько у них дуже хворий, мабуть, помре, а допомогти йому ніяк неможливо. А старий і каже:

 – Я знаю один засіб – це жива вода; якщо хто тієї води нап’ється, то знов одужає; але воду цю знайти нелегко.

 Старший син і каже:

 – Уже я цю воду знайду,

 Пішов він до хворого короля, почав його просити, щоб той відпустив його на пошуки живої води, яка тільки й може його вилікувати.

 – Ні, – сказав король, – це занадто небезпечно, вже краще мені померти.

 А син довго його просив, і нарешті король погодився. А принц подумав в душі: «Принесу я ту воду, стану у батька найулюбленішим сином і успадкую королівство».

 І він рушив у дорогу; проїхав він деякий час, дивиться – стоїть на дорозі карлик. Карлик кликнув його і каже:

 – Куди це ти так поспішаєш?

 – Дурний малий, – гордо відповідає принц, – тобі про це знати не треба, – і поскакав далі.

 Розлютився маленький чоловічок і побажав йому лиха. Потрапив принц у гірську розщілину, і чим далі він їхав, тим усе більше сходилися гори, і нарешті дорога стала така вузька, що далі не можна було зрушити з місця; неможливо було і коня повернути або встати з сідла; і ось опинився принц замкненим у скелях. Довгий час прочекав його хворий король, але він усе не повертався.

 Каже тоді середній син:

 – Батьку, дозвольте мені вирушити на пошуки живої води.

 А сам про себе подумав: «Якщо брат помер, то королівство отримаю я».

 Король спочатку теж не хотів його відпускати, але нарешті погодився. Поїхав принц тим же шляхом, що і його брат, і теж зустрів карлика, який його зупинив і спитав, куди це він так поспішає.

 – Ех, ти, малий, – сказав принц, – про те знати тобі не треба, – і поскакав далі, навіть не озирнувшись.

 Але карлик його зачарував, і принц теж потрапив, як і його брат, у гірську розщілину і не міг рухатися ні назад, ні вперед. Так-то воно трапляється з пихатими людьми!

 Не повернувся назад і середній син, і захотів тоді йти на пошуки живої води молодший син, і довелося королю врешті-решт його відпустити.

 Зустрів і менший син карлика, і той питає його теж, куди це він так поспішає. Принц зупинив коня, поговорив з карликом, відповів йому на питання і сказав:

 – Я шукаю живу воду – батько мій лежить при смерті.

 – А ти знаєш, де знайти її?

 – Ні, – відповів принц, – не знаю.

 – Тому, що ти поводиш себе як слід і не хизуєшся, як твої пихаті брати, я вкажу тобі дорогу, як до живої води дістатися. Ця вода тече з джерела у дворі зачарованого замку. Але ти туди дістатися не зможеш, якщо я не дам тобі залізного прутика і двох маленьких пряників. Ти постукай тим прутиком тричі в залізні ворота замку, і вони тоді розчиняться; лежать там на дворі два леви, вони розкриють пащі, але якщо ти кинеш кожному з них по прянику, вони будуть мовчати; але ти не барися, візьми собі живої води, доки не проб’є північ, а інакше ворота зачиняться і ти опинишся там зачиненим.

 Подякував йому принц, узяв прутик і пряники і вирушив з тим у дорогу. Коли він прибув туди, все було, як сказав йому карлик. Ворота розчинилися після третього удару прутиком, і коли він задобрив левів хлібом, він проник у замок і увійшов у велику прекрасну залу; а сиділи в тій залі зачаровані птахи. Познімав він у них з пальців кільця; і лежали тут меч та хліб, і він узяв їх із собою. Потім зайшов він у кімнату, і стояла там прекрасна дівчина. Побачивши його, вона зраділа, поцілувала його і сказала, що він її звільнив від

 злих чарів і може тепер отримати все її королівство; а якщо він повернеться через рік назад, то вони відсвяткують з ним весілля. Потім вона сказала йому, де джерело з живою водою, але що повинен він поспішати і взяти з нього води, перш ніж проб’є північ. Пішов принц далі, зайшов, нарешті, у кімнату, де стояло красиве, тільки що постелене ліжко; а був він втомлений і захотілося йому трохи відпочити. Він ліг та й заснув; а коли прокинувся, пробило без чверті дванадцять. Він ускочив у жаху, побіг до джерела, зачерпнув воду в кубок, що стояв там, і поспішив скоріше геть. Тільки він вийшов за ворота, як пробило дванадцять, і ворота зачинилися так сильно, що відірвали йому шматок п’ятки.

 Але йому було радісно та весело, що дістав він живої води, і він вирушив додому. Довелося йому проходити знов повз карлика. Побачив карлик меч та хліб і каже:

 – Ти здобув для себе велике благо: цим мечем ти можеш розбити ціле військо, а цього хліба тобі вистачить на все життя.

 Не захотів принц додому повертатися без своїх братів і каже:

 – Милий карлику, чи не можеш ти мені сказати, де знаходяться мої брати? Вони вирушили за живою водою і назад досі не повернулися.

 – Вони сидять зачинені між двома горами, – сказав карлик, – я там їх зачарував через те, що були вони такі пихаті.

 Став принц просити карлика і просив його доти, доки той їх не випустив. Але карлик його попередив:

 – Ти їх стережися, у них зле серце.

 З’явилися його брати, він зрадів їм і розповів, що з ним було, – як знайшов він живу воду, що взяв її цілий кубок і звільнив прекрасну принцесу; що буде вона його чекати цілий рік, а потім вони відсвяткують весілля і він отримає велике королівство. Потім поїхали вони разом і потрапили в таку країну, де були війна та голод, і король тієї країни гадав, що йому доведеться загинути, така була велика небезпека. Тоді прийшов до того короля принц, дав йому хліба, і король нагодував цим хлібом усе своє королівство; дав йому принц меч, – він розгромив ним військо ворогів і міг відтоді жити в мирі та спокої. Узяв принц назад свій хліб та меч, і троє братів рушили далі. Але довелося їм побувати ще в двох країнах, де панували війна та голод; і принц давав королям кожного разу свій хліб і меч, – і так він врятував три країни. Потім сіли брати на корабель і попливли по морю.

 Дорогою старші брати кажуть один одному:

 – Адже менший брат знайшов живу воду, а не ми; батько віддасть йому за це все королівство, а воно по праву належить нам, він відбере у нас наше щастя.

 І вони вирішили йому помститися і домовились між собою молодшого брата зрадити. Вони вибрали час, коли він міцно спав, вилили живу воду із кубка, забрали її собі, а йому у кубок налили гіркої морської води.

 Повернулися вони додому, і приніс молодший син хворому королю свій кубок, щоб той випив із нього і став би здоровим. Але тільки відпив батько трохи гіркої морської води, розхворівся ще більше. Став він на хворобу жалітися; тоді з’явилися до нього старші сини, почали молодшого звинувачувати, немов хотів він батька отруїти; принесли йому справжньої живої води і подали йому напитися. Тільки він відпив тієї води, як відчув, що хвороба у нього минула і став він сильним та здоровим, яким був у молоді роки.

 Прийшли старші брати до молодшого, стали над ним кепкувати і кажуть:

 – Хоча ти живу воду і знайшов і вже як старався, а винагороду за це отримаємо ми. Треба було тобі розумнішим бути і дивитися уважно; ми її у тебе забрали, коли ти заснув на кораблі, а через рік один із нас візьме собі прекрасну королівну. Ну дивись, стережися, нас не викажи; адже батько тобі не вірить. І якщо ти скажеш хоча б слово, поплатишся життям, а будеш мовчати, то ми тебе помилуємо.

 Розлютився старий король на молодшого сина: він повірив, що той хотів його вбити. І наказав він зібрати придворних, щоб його засудити, і було вирішено його таємно пристрелити. Виїхав принц на полювання, нічого не підозрюючи поганого, і вирушив з ним разом королівський єгер. Вони опинилися в лісі зовсім самі, вигляд у єгеря був такий сумний, і ось каже йому принц:

 – Що з тобою, милий мій єгерю?

 А єгер відповідає:

 – Про це сказати я не можу, а все повинен.

 А принц каже:

 – А ти все мені скажи, я тебе прошу.

 – Ах, – відповів єгер, – я вас повинен убити, мені наказав це король.

 Перелякався принц і каже:

 – Милий єгер, залиш мене живим; я дам тобі своє королівське вбрання, а ти дай мені своє просте.

 – Я це із задоволенням зроблю, – сказав єгер, – все одно я стріляти б у вас не зміг.

 І вони помінялися вбранням. Повернувся єгер додому, а принц попрямував далі. Через деякий час прибуло до старого короля для молодшого сина три візки золота й дорогоцінних каменів; а були вони надіслані трьома королями, що розбили своїх ворогів мечем принца і нагодували свої королівства його хлібом. Подумав старий король: «Невже мій син ні в чому не винний?» – і сказав своїм слугам:

 – Якщо б син мій залишився серед живих! Як я жалкую, що наказав його вбити.

 – Він ще живий, – сказав єгер, – я не міг пересилити свого серця і виконати ваш наказ, – і він розповів королю все, як було.

 Немов камінь звалився з серця короля, і він наказав сповістити по всьому королівству, що син його може повернутися назад і буде їм ласкаво прийнятий.

 Королівна наказала прокласти перед своїм замком дорогу, та щоб була вона вся золота,

 блискуча, і наказала своїм людям, що хто по дорозі тій буде скакати прямо до неї, той і є її справжній наречений, і його повинні пропустити, а хто буде їхати кружною дорогою, той не справжній наречений, і щоб вони його не впускали.

 Ось підійшов час, і старший брат подумав, що треба поспішати до королівни й удати себе за її рятівника, і тоді він візьме її собі в дружини і отримає королівство на додачу. Він виїхав і, наближаючись до замку, побачив прекрасну золоту дорогу і подумав: «Як жаль скакати по такій дорозі», і він звернув з неї і поїхав правою стороною по узбіччю. Він під’їхав до воріт, але люди сказали йому, що він несправжній наречений і нехай, мовляв, іде собі звідси. Невдовзі після того зібрався в дорогу другий принц; він під’їхав до золотої дороги, і тільки ступив кінь на неї копитом, принц подумав: «Жаль таку дорогу збивати», і звернув, поїхав по лівій стороні, по узбіччю. Під’їхав він до воріт, але люди сказали, що він несправжній наречений, нехай, мовляв, собі їде звідси. Якраз минув рік, і зібрався виїхати з лісу до своєї коханої менший брат, щоб разом із нею розвіяти своє лихо. Зібрався він у дорогу і все думав тільки про королівну, і так хотілося йому бути скоріше з нею, що він не помітив зовсім тієї золотої дороги. Поскакав його кінь прямо посередині; ось він під’їхав до воріт, розчинилися ворота, і радісно зустріла його королівна і сказала, що він – її рятівник і всьому королівству хазяїн; і відсвяткували вони весілля у великій радості та веселощах. Коли весільне свято закінчилося, вона сказала йому, що його батько запрошує його до себе та прощає. Він поїхав до батька і розповів йому все – як обманули його брати і як довелося йому при цьому мовчати. Старий король хотів їх стратити, але вони сіли на корабель і попливли за море і відтоді так назад і не повернулися.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)