Заєць прокинувся від голосного «Б–ррр!».
«Б–ррр!» – лунало знову і заєць сполохано насторожив вуха.
– Це в мене в животі! – дослухаючись, полегшено зітхнув заєць. І від гарячого заячого подиху пішов легенький пар.
Заєць жадібно вдихнув морозяне повітря і йому на мить здалося, що його живіт прилип до спини.
– Я не їв сім днів! – чмихнув заєць і висунув носа з–під міцного соснового гілля, під яким сьогодні ночував. – Треба шукати харчі. – Подумав заєць.
– Привіт, друже! – прожебоніла білка, стрибаючи з гілки на гілку. – У мене біда!
– Чим зможу – допоможу! – мовив заєць і чмихнув носом.
– Моя молодша донька Гаша в снігу загубила шишку. Всі очі продивилися – знайти не можемо!
– Не плач, сусідко – ось твоя шишка! – вигукнув заєць, висунувши носа з–під снігу.
– Дякую тобі, друже, за допомогу! Звертайся й ти, коли що!
Біжить заєць лісом, тремтить, як останній лист на морозі. Лисячі сліди довкола снігових заметів блакитною стрічкою в’ються.
Сніжить – світу білого не видно…
Біжить заєць…
– Зайчику, зайчику, допоможи! – попросила стара ялина, протягнувши своє кострубате гілляччя.
– Я поспішаю! – вигукнув заєць тремтливим голосом, але щось його зупинило. – Чого вам, бабуню?
– У мене сьогодні день народження, а я не можу й намиста вдягти, – засумувала кроною ялина. – Віднесла його метелиця аж до самої річечки, а я туди вже не дійду!
Заєць миттю приніс бурштинове намисто – зроблене із смоли.
– Нахиляйте голову, бабуню!
– Дякую тобі, зайчику за допомогу!
Біжить заєць, тремтить, як останній лист на морозі. Назустріч йому синичка летить і слізьми заливається.
– Зайчику, рідненький! Допоможи! Мого сина снігом привалило під стріхою лісника. – квилила синиця.
Заєць миттю допоміг синиччиному синові вибратися з–під снігу. Щаслива синиця дякувала зайцю. Але той вже безсилий впав на землю.
Невже мене нема?! – подумав заєць, коли в нього не вийшло ворухнути лапою.
Заєць розплющив очі, а перед ним лежала морквина.
– Це тобі подарунок! – мовив лісник.
Заєць підняв на нього очі і чхнув. Хворий заячий вигляд розчулив лісника.
– Ти добрий заєць! – усміхнувся лісник. – Ти допоміг і білці, і старій ялині, і синиці, хоч сам потребував допомоги. За це я тобі дам стільки моркви, що тобі вистачить до кінця зими!