Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Їжак та заєць (українська народна казка)

Казки про:
3410

Їжак та заєць (українська народна казка) Був собі їжак.

Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ.

Вийшов та й каже сам до себе:

– А піду лишень у поле – подивлюся, як там моя морква та буряки.

Та й пішов.

Іде собі та пісеньку мугикає.

Коли виходить із-за куща заєць. Тоді саме він у полі оглядав свою капусту, чи велика виросла.

– О,– каже їжак,– хто прудкий, то вже й на ниві!

– А ти,– заєць йому,– все кривуляєш, криво лапку! І батько твій криволапко, і дід криволапко був. Такий увесь твій рід, і ти такий!

їжак дивом здивувався, що на своє добре слово дістав таку нечемну одмову, що й батька його й діда лихим словом пом’янули.

От він зайцеві й каже:

– Ти,– каже,– мене береш на сміх? А хочеш зі мною наввипередки? Побачимо, хто кого пережене!

Заєць як зарегоче:

– Ти? Наввипередки? Зі мною?!

А їжак спокійно:

– А так, із тобою.

– Ну, добре,– засміявся заєць. – Давай бігти.

– Ні,– каже їжак,– ще ні. Я піду додому, скажу жінці, нехай знає, куди я пішов.

А заєць і тому радий, бо він був голодний, то подумав собі: «І це мені добре: попоїм капусти – краще бігтиму».

Та й пішли кожен до своєї хати.

Приходить їжак додому та й каже до жінки:

– Знаєш, жінко, який мені клопіт?

– Який, чоловіче?

– Мушу з зайцем бігати наввипередки.

Та й розказує все, як було.

– То це ти берешся перегнати зайця? – аж зойкнула їжачиха.

– Мовчи, жінко,– каже їжак,– якось буде. Збирайся лиш та ходи зі мною.

Ідуть вони, а їжак і вчить жінку:

–• Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борозні та й стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «Я вже тут!» А прибіжить він на той край до мене, то там я йому гукну: «А я вже тут!»
– Добре! – каже їжачиха.

Приходить їжак до зайця на той кінець ниви
та й каже до нього:

– Ну, я вже готовий!

– То біжімо!

От став заєць в одну борозну, їжак у другу:

– Раз, два, три!

Побігли.

Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак пробіг два кроки та й спинився.

Прибігає заєць в кінець ниви, а там їжачиха :

– Я вже тут!

– Ей,– каже заєць,– а то що таке? Ану біжімо ще раз!

Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак підвівся на двох лапках та й гукав:

– Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

– Ти дивися! Ану біжім ще раз!

Прибігає на другий край, а їжак знову вже
там (а то ж була, ви знаєте, їжачиха!).

Побіг ще раз – а там їжак:

– А я вже тут!

Знов кинувся заєць бігти.

Так бігав він дев’яносто дев’ять разів, а за сотим разом як упав посеред ниви – підвестись не може, так набігався-натомився, сердешний.

– Ніколи не треба сміятися з слабішого,– сказав тоді їжак та й пішов із їжачихою додому.