Одного чудового дня трапилася така велика новина, що вона облетіла весь світ – буквально за кілька хвилин! І ще не минуло й п’яти хвилин, як хтось постукав у двері.
– Хто там?
– Це я, Зайчик Довговухий, Спробуй Наздожени! Тут мешкає хлопчик Олександр?
– Тут. Прошу, заходьте!
Зайчик Довговухий, Спробуй Наздожени тримав у лапках великий букет квітів.
– Я почув велику новину і прийшов привітати Олександра! – сказав він. Потиснув лапкою хлопчикову руку й кілька разів потрусив:
– Будь здоровенький, друже!
Але Зайчик ще й не встиг зачинити за собою двері, як знову пролунав дзвінок.
Я біжу відчиняти. Як думаєте, хто там – із ялинкою в лапах? Та це ж Їжачок Тисяча Голочок, Дай І Мені Хоч Одну!
– Тут живе хлопчик Олександр?
– Тут, заходьте, будь ласка!
Їжачок Тисяча Голочок, Дай І Мені Хоч Одну зайшов до кімнати:
– Почув велику новину – і помчав, скільки духу! – Він обійняв Олександра, поцілував у обидві щічки й додав:
– Молодець, хлопче! Рости великим! Я приніс тобі ялинку – прикрась її до Нового року!
Та щойно за їжачком зачинились двері, як задзеленчав телефон: циррр... циррр...
У слухавці пролунав хрипкий, густий голос:
– Алло! Це квартира, де живе хлопчик Олександр?
– Так!
– У слухавки – Ведмідь Широка Лапа, Хто З Ним Привітається – Довго Не Забуде! Олександр вдома?
– Так, вдома.
– Покличте його, будь ласка.
Олександр узяв слухавку й почув:
– Добрий день, друже! Я теж дізнався про велику новину. Хотів сам прийти, та були справи – тож дзвоню. Браво! Залишайся й далі таким молодцем! Я попрохав Ведмедицю, Майстриню Справжніх М’ясних Пиріжків, спекти для тебе найсмачніший пиріжок із листкового тіста!
Та Олександр ще й не договорив, як у двері подзвонив листоноша. Сумка в нього – повна листів, телеграм і барвистих листівок.
Одне з листів – із самої Африки. А в ньому написано:
"Я дуже зрадів, коли почув новину. Щиро вітаю тебе! З першим пароплавом надсилаю десяток апельсинів – і ще один у подарунок зверху!"
Підпис: Маленький Крокодильчик, Що Купається в Нілі
А на листівці, яку приніс той самий листоноша, з одного боку – зображення крижини, а з другого – напис:
"Вітання й поздоровлення з Північного полюса! Я почув велику новину й тисну тобі лапу. Надсилаю цілу бочку ванільного морозива!"
Підпис: Білий Як Сметана Ведмідь, Цілий Тиждень Катається на Крижині
Була ще й телеграма з далекої Азії. У ній:
"Будь здоров! Я тобою пишаюся! Хотів би, щоб і мої діти були такими, як ти. Надсилаю рис – їж із молоком!"
Підпис: Слон Величиною З Дім – І Що З Того?
Листоноша ще не встиг піти, як через відчинене вікно влетів Голуб-Мандрівник. До ніжки в нього був прив’язаний конверт.
Я відкрив його – а там:
"Будь завжди веселим. Живи сто років. Вітає тебе Зебра Довгонога в Полосатій Піжамі
P.S. Надсилаю ще й шоколад. Смачного!"
І ось тільки-но голуб зник у небі, як заговорило радіо:
– Увага! Хлопчику Олександре з Бухареста!
Говорить Австралія! Говорить Австралія!
Маленькі й великі кенгуру щиро тебе вітають і дарують два клубки вовни. Нехай бабуся зв’яже тобі теплу сорочку та рукавички – щоб було тепло кататись на санках!
Увага! Говорить Австралія! Говорить Австралія!
Увесь світ, увесь світ дізнався про велику новину!
Лише Кіт-Ледар на прізвисько М’яка Шерстка навіть не ворухнувся. Лежить собі в куточку, гріється – і гадки не має, що відбувається.
Почувши веселий гамір, кіт потягнувся, позіхнув, почесався за вушком і сонно запитав:
– А що трапилося?
– Як – ти не знаєш?! – здивувалась крихітна мишка. – Олександр сьогодні вперше сам одягнув черевики!
Без допомоги!
Лівий – на ліву ногу. Правий – на праву.
От і вся історія!